Днями

ВОРОНА

Знайомий розповів про ворону.

На роботу я щодня ходжу тою самою стежкою, там гаражі стоять і ростуть дуби. І ось одного разу помітив, що ворона сидить на гаражі, спостерігає, потім летить на дуб, тоді перед жінкою сідає на стежку і тут же відлітає. Ну, думаю, бавиться просто. Наступного дня йду – знову ворона на гаражах. Вже уважніше став спостерігати. Ворона робить такий самий маневр: гараж – дерево – стежка – полетіла. Потім повернулася на стежку, глянула – і на гараж. Перед іншою людиною, яка тут проходить, – такий самий маневр. І тут я зрозумів! Підійшов на те місце, а там – жолудь! Розтоптав його, відійшов, ворона підлетіла і вхопила. От вам і дурні тварини! А вони, виявляється, самі людей експлуатують.

Якось

СИГАРИ

Якийсь Джон Доу з Шарлотти, штат Кароліна, купив якось коробку дуже рідкісних і надзвичайно дорогих сигар і, серед інших речей, застрахував їх від вогню. Через місяць, викуривши всі свої сигари, Джон подав у страхову компанію заяву на відшкодування збитків. У заяві він написав, що сигари були втрачені «в серії невеликих загорянь». Страхова компанія відмовилася виплатити компенсацію, мотивуючи це тим, що Джон викурив сигари звичним чином. Тоді він подав до суду – і виграв. При оголошенні вердикту суддя визнав, що позов дріб’язковий, проте підтвердив, що у Джона був страховий поліс, у якому чорним по білому написано, що страхова компанія страхує сигари, в тому числі і від загоряння, не конкретизуючи, у випадку якого загоряння вона не буде виплачувати компенсацію. Отже, компанія повинна виплатити Джону відшкодування. Щоб не обтяжувати себе довгими і дорогими апеляціями, страхова компанія погодилася з рішенням суду і виплатила Джону Доу 15 тисяч доларів за втрату його рідкісних дорогих сигар, втрачених «через загоряння». Після отримання грошей Джон був заарештований за звинуваченням у 24 підпалах. Його власна позовна заява і свідчення на першому суді були використані проти нього ж. Він був визнаний винним в умисному підпалі застрахованої власності і засуджений до 24 місяців тюремного ув’язнення і сплати штрафу в 24 тисячі доларів.

Колись

ТАТО

Є у мене знайомий, звати Сергій. У нього є дружина, донька і машина. Доньці років 10. Вона дружить з однокласницею Олею, і мами їхні теж дружать, причому так тісно, що Сергій часто цю дівчинку возить на позашкільні заняття: у Олиної мами немає ні чоловіка, ні машини. Робота у Сергія така, що він весь день по місту їздить, так що відвезти і забрати дитину не проблема. І ось одного разу віз Сергій Олю на заняття, але виникла потреба заїхати в офіс, підписати якісь папери у директора. Було це взимку, дитину саму в машині не залишиш, тому він взяв Олю з собою в офіс, посадив її там на вільний стілець, а сам пішов до кабінету директора. А офіс цей складався з двох приміщень: однієї великої спільної кімнати і кабінету директора. Тобто всі бачили, хто дитину привів. Повернувшись через кілька хвилин, Сергій застав дівчинку на тому ж стільці, але вкрай зніяковілу. Над нею стояла бухгалтерка і примовляла: «І очі, і носик, і вушка – все татове, все від татка…» Побачивши Сергія, вона вигукнула: «От скажіть, дівчинка вся в тата, правда?» Він відповів: «Не знаю, Валентино Андріївно, я ніколи не бачив її тата…»

І взагалі…

Полиця для буккросингу. Хтось приніс купу любовно-еротичних романів і одну радянську книжку. Ну, що я міг подумати про її зміст, якщо вона в такому оточенні, на її обкладинці зображені лелеки, що летять, і називається вона “Куди і як”? Виявилося, цілком пристойне видання про сезонні міграції птахів.