Днями

КАНАЛІЗАЦІЯ

Вчора ввечері знайомий пішов виносити пакет зі сміттям. На вулиці тихо, людей майже немає, тільки посеред дороги стоїть машина підприємства “Водоканал”– цистерна на колесах оранжевого кольору. До цистерни прикріплений величезний товстий шланг, який іншим кінцем заходить в дірку міської каналізації. Біля дірки стоять двоє робітників у спецодязі такого ж кольору, як і цистерна, і мовчки дивляться в отвір. Потім один повертається до іншого і каже: «Ти, Петровичу, ще раз спробуй пригадати: Семен збирався вниз спускатися, поки ми за пивом ходили, чи ні? І якщо ні, то що за фігню ми зараз з тобою засмоктали?!»

Якось

ЮДА

Один священник у проповідях дуже любив ганьбити москалів. Люди почали скаржитися, бо десь у когось була якась у Раші родина і т.д.

Викликає єпископ того священника і каже:

– Сину, Господь помер за всіх людей, і за москалів у тому числі. Не чіпай їх.

– Добре, Владико, усе зрозумів.

Настає Великдень, до села з’їжджаються звідусіль до рідної хати односельчани, приходять до храму, а там отець говорить проповідь:

– І от настав Страсний тиждень. Господь і каже: «Той, хто сидить зі Мною за столом, зрадить Мене». А Юда й одзивається: «Нє я лі ета, Госпаді?»

Колись

ЦИГАНИ

Був колись у нас в селі випадок. У базарний день, а це був четвер, в село приїхали цигани. Без ведмедя. Але з баяном. Спочатку вони, як годиться, гарно грали та співали тужливих пісень, збирали гроші, всяке лахміття, бульбу і свинячі тельбухи. Потім сіли на воза і поїхали. Як виявилось, циганськими дітьми було вкрадено: золотий ланцюг з бізнесменки Люсі, ровер Україна – 2 штуки, телефон Нокіа 3310 і шістнадцять пар шкарпеток Житомирської панчішної фабрики.

Наступного четверга ті цигани приїхали знов. Не чекаючи тужливих пісень, їх одразу віддубасили і відібрали баян. Вони повискакували на воза і дали драла. В результаті: Іван Іванович получив тріщину зап’ястка, ланкова Галина втратила металічний зуб (верхню четвірку), пропав золотий ланцюг з валютчика Борі. Натомість село отримало класний баян. Але на ранок стало ясно, що в клубі зникло піаніно. Тому сільрада (в особі голови Івана Івановича) прийняла рішення: перенести базарний день на середу, бо перемоги над циганами виходили якісь піррові. От таке.

І взагалі…

Молодий чернець прийняв постриг, і в монастирі йому першим завданням було допомагати іншим монахам переписувати від руки церковні книги, псалми, закони і т.п. Попрацювавши тиждень, наш чернець звернув увагу, що всі ченці переписують ці матеріали з попередньої копії, а не з оригіналу. Здивувавшись, він розповів про своє спостереження батьку-настоятелю: «Падре, адже якщо хтось допустив помилку в першій копії, вона ж буде повторюватися вічно і її ніяк не виправити, бо нема з чим порівняти!» – «Хм, сину мій, – відповів отець-настоятель, – взагалі-то ми так робили століттями… Але в твоїх міркуваннях щось є!» І з цими словами він спустився в підземелля, де у величезних скринях зберігалися першоджерела, які століттями не відкривалися. І пропав. Коли пройшла майже доба з того часу, стурбований монах спустився в підвали на пошуки святого отця. Він знайшов його відразу – той сидів перед величезним розкритим томом з телячої шкіри, бився головою об гостре каміння підземелля і щось незрозуміле бурмотів. По вкритому брудом і синцями обличчі його текла кров, волосся сплуталось і погляд був божевільним. «Що з вами, отче? – скрикнув вражений юнак. – Що трапилося?!» – «Celebrate, – простогнав отець-настоятель, – слово було «c-e-l-e-b-r-a-t-e»! А не «celibate»!»