Днями

АЙТІШНИК

Сьогодні ходив на обід з колегою, який повернувся недавно зі США. Він мені розповів історію, якою не можу не поділитися. Далі від його імені.

– Познайомився я там з одним хлопцем, який був шефом невеликої айтішної компанії, що займалася розробкою деяких GPS-додатків для різних телефонних платформ. І цей хлопець просто вбив мене своєю історією… Фірма його була хоч і невелика, але досить успішна. І ось одного разу на корпоративі один зі співробітників почав всім втирати, що він є членом спільноти, яка вірить в те, що земля плоска, і що наука, мовляв, усім бреше. Навіть посилання на Wiki дав і хвалився, що його точку зору всі поважають, і взагалі їх 10% таких віруючих, і з кожним днем ​​їх стає більше. Шеф це все послухав і швидко, по-американськи, його звільнив. Хлопець відразу в суд, мовляв, звільнили його за приналежність до іншої віри і т.д. А шеф через адвоката пояснює, що їхня фірма безпосередньо пов’язана з розробкою новітніх та інноваційних технологій GPS, картографії та інших систем, які мають на увазі круглу землю, а цей працівник своїм висловлюванням ставить під сумнів свою кваліфікацію в цій галузі розробок, і тому його звільнили, щоб фірма не втратила своє обличчя і свій авторитет у глобальних замовників. Суд цей хлопчина з пласкою землею програв, а шеф сказав, що не потерпить таких ідіотів у себе на фірмі. Ось це я розумію “боротьба з мракобіссям”.

Якось

ЗАКРЕП

Сестра розповіла. Є у них на роботі хлопець, багатодітний батько. Кілька місяців тому колеги скидалися з нагоди народження в його щасливому сімействі чи то третього, чи четвертого малюка. Так от, хлопець “змордований сімейною неволею”, дітлахи одне від одного менше, недосип і т.д. Ну, і в одного з малюків (якраз у наймолодшого) виникли проблеми з кишечником, закреп (у маленьких це часта біда). А нашому герою довелося одного дня заночувати на роботі – чи то всій конторі якусь там базу перевстановлювали, чи ще якась напасть. Словом, прокидається турботливий татусь в офісі на диванчику вранці і, стурбований проблемою малюка, пише своїй дружині есемеску такого змісту: “Ну, як ви? Прокинулися? Покакали?” І спросоння відправляє її, природно, своєму начальнику, причому у ранзі директора ІТ-управління… Різко прокидається, торопіє від ситуації, гарячково думає, що робити, як пояснювати і що тепер буде. Адже так навіть витончено вийшло, на “ви”, і нібито з такою зворушливою турботою про начальника… Не в силах стриматися, наш герой починає істерично ржати сам з себе. Але тут приходить відповідь від боса, який виявився цілком собі нормальним мужиком, в ситуацію багатодітного татуся в’їхав відразу і зрозумів, що той, швидше за все, ненавмисно і не з метою образити. Відповідь була така: “Дякую, прокинувся. Стосовно покакати – сьогодні нарада у генерального, ось там всі і прос…руться”.

Колись

СОФОЧКА

В одеському автобусі їде жінка і розмовляє по мобільному: «… І ти уявляєш, Софочко, заходжу я в нашу спальню, а він з сусідкою там перекидається на нашому ліжку! Ну, я навшпиньки прокралася на кухню, взяла… Ой, Софочко, моя зупинка, я в шостій з роботи буду повертатися і розкажу». Шоста вечора. Та ж жінка сідає в автобус, а в автобусі всі ті ж самі люди сидять. Тут заскакує захеканий мужик, ледве переводить дух: «Я не спізнився? –Дивиться на жінку і каже: – Ну, що втупилась? Дзвони Софочці».

І взагалі…

Найкраща порада, яку мені дали в житті: “Люди – не телепати: відкрий рот і скажи чи запитай про те, що тебе хвилює”. Найбільше був здивований директор фірми, де я працюю. Він дуже хотів дізнатися, як працюють конкуренти. Цілий план промислового шпигунства придумав. А я просто подзвонив конкурентам і запитав, чи можна подивитися на їхнє виробництво (і вони знали, хто я). Мені дозволили і відповіли на всі питання.