Військовий Петро з Городенківщини спершу пішов на Майдан, згодом в АТО, а з лютого минулого року, після повномасштабного вторгнення Росії, став на захист України. Чоловік звільняв Ірпінь та Бучу і виконував бойові завдання в напрямку Бахмута. Там же отримав поранення й зараз знаходиться на лікуванні у відділенні судинної хірургії обласної клінічної лікарні.
Міцний духом чоловік з великою жагою до життя зумів двічі повернутися з того світу, як сам каже.
Вперше, це було по дорозі з передової до госпіталя, коли побратими запакували його у мішок як двохсотого, оскільки жодних ознак життя він не подавав, аж до зав'язування того мішка. І вдруге, вже в реанімації у Дніпрі, але й там він "повернувся" майже з того світу.
"Мабуть, повернувся, щоби таки відвоювати країну та своє щасливе майбутнє. Недаремно ж зустрів своє кохання на війні", - зазначає Петро.
"Повернуся в стрій, поставлять мене на ноги, сподіваюся, швидше, ніж прогнозують, а далі – ще раз фронт, а тоді вже перемога і щасливе подружнє життя", – додає військовий.
Чоловік розповідає, що з Надією доля звела у Торецьку, звідки дівчина родом. Кілька разів бачились, після того щодня доповідав їй, що з ним, а коли отримав поранення, Надія відтоді постійно поруч.
З мамою свою обраницю Петро вже познайомив. І навіть повінчатися встигли кілька днів тому, 16 лютого, у церкві, що поруч з лікарнею.
Дівчина вперше на Прикарпатті й каже, що відтепер у неї, як і в її Петра, є дім тут і на Донеччині.
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.