День Андрія Первозваного: традиції, звичаї та ворожіння

  • 13 грудня – День пам’яті святого Андрія Первозванного – одного із дванадцяти апостолів Христових. Згідно з церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва.

    Проте також це Калита – народне свято, суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок до дорослого гурту, пише ТСН.

    13 грудня: церковне свято

    Апостол Андрій — у християнстві один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Перший єпископ Візантійський. Син єврейського рибалки Йони. До зустрічі з Ісусом займався рибальством разом із братом Петром. Супроводжував Господа на проповідях як один із найближчих учнів. Ймовірно, був місіонером у скіфських землях.

    Страчений за правління імператора Нерона. Згідно з середньовічним переказом XIV століття, помер, прив’язаний до Х-подібного хреста, із яким зображується в іконографії. За середньовічною давньоукраїнською легендою він проповідував на українських теренах, передбачивши появу Києва.

    Прізвисько у східній традиції — Первозваний – через те, що Ісус першим покликав його до себе в учні.

    13 грудня: ворожіння

    Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду 13 грудня.

    Існує чимало описаних ворожінь, якими користувалися дівчата на Андрія. Багато з них схожі на ті, які були на Катерини. Потрібно, наприклад, зняти взуття з лівої ноги й почати ним міряти відстань від столу до порогу: та дівчина, яка перша це зробить, першою і вийде заміж.

    На Тернопільщині поширені ворожіння — на півневі та курці, відгадування предметів із зав’язаними очима, сіяння конопляного насіння довкола хати, запалювання ниток, виливання води на гарячий віск тощо.

    Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Більшість сюжетів подібні до тих, якими користувалися напередодні Нового року. Але деякі були й “андріївські”.

    Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити його, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерела, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець — майбутній чоловік буде муляром, земля — хліборобом, скіпка — столяром.

    Зготовлені пампушки (балабушки) випікали в печі й клали на ослінчик. Господиня впускала до хати зголоднілого пса — чий виріб він з’їдав найперше, та юнка найшвидше вийде заміж.

    13 грудня: народні традиції

    Це день народного календаря, до якого пристосовували Андріївський обряд “Калиту”, суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції.

    Молодь у цей день влаштовувала різноманітні забави. Основна дія свята — це відкушування “калити”. Печиво прив’язують якнайвище попід стелею, а потім хлопці з зав’язаними очима мусять дострибнути до нього й відкусити шматок.

    Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.

    Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки й несли на подвір’я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягти на дах хати сани або воза. Донині з Андріївських обрядів збереглися саме дівочі ворожіння та хлопчачі збитки.

    Читайте також: глінтвейн, мед та святковий декор: у Франківську відкрили ярмарок

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!