Дорога до школи

  • Питання відсутності шкільних автобусів в Івано-Франківській області турбує не один навчальний заклад. У деяких їх ніколи не було, а в інших – перестали курсувати. Буває, діти пішки ходять на навчання по декілька кілометрів або їздять рейсовими автобусами без відповідних знаків. Для найменших у гірській місцевості дорога може складати до двох годин в один бік. Невже так буде завжди?

    Возив вісім років

    У селі Оболоня Калуського району діти ходять до ліцею пішки, оскільки немає шкільного автобуса. Як розповіла мама восьмикласника Мирослава Бойдуник, перед децентралізацією село належало до Долинського району, після – до Долинської територіальної громади Калуського району. Саме після цієї реформи шкільний автобус, який курсував ще з 2012 року, перестав возити дітей.

    “Коли був Долинський район, то фінансування було краще і зовсім інший бюджет. Тепер ми в ОТГ, і, відповідно, коштів не так багато. Коли ми приєдналися до громади, то ще місяць автобус їздив, потім до кінця навчального року його майже не було, – пригадує жінка. – Тоді був карантин, потім канікули, а влітку всі зрозуміли, що на місяць його ніхто не дасть”.

    Мирослава Бойдуник розповідає, що в Оболонському ліцеї навчається понад 150 дітей. Близько 100 – добираються здалеку, деяким школярам потрібно понад три з половиною кілометри пройти зранку, щоб потрапити на заняття.

    “Мій син о 7:20 виходить з дому, щоб на 8 бути в школі, і це він йде швидким темпом. То ще зараз добре, бо дощ не паде і снігу нема. А коли опади, йому треба ще більше часу на дорогу”, – розповідає Мирослава.

    За її словами, великою проблемою є те, що в селі швидкісна траса на Івано-Франківськ, яку нещодавно капітально відремонтували. Зранку там перейти дорогу неможливо, хоч є розмітки й пішохідний перехід. Бо велика швидкість і багато машин. І саме цією трасою діти попри дорогу йдуть до школи і назад.

    Жінка розповідає, що калуська влада пропонує школі спеціальний транспорт… в оренду. Мовляв, у долинської громади закладені кошти на обслуговування автобуса, його заправляння та зарплату водієві, але оплачувати ще й оренду не можуть.

    Батьки разом із дирекцією школи обговорювали це питання, однак наразі нічого не змогли вирішити.

    “Нам ще пропонували, щоб школа уклала договір з перевізником рейсових автобусів, – ділиться Мирослава. – Але автобус маленький, і зранку багато людей їдуть на роботу. Дитині з рюкзаком впхатися туди нереально”.

    Замість шкільного рейсовий

    У місті Долина близько 40 дітей добираються до Долинського ліцею №7 власними силами. Шкільного автобуса немає, тож три з половиною кілометри діти долають, як можуть.

    Батько трьох дітей Михайло Кепещук каже, що до пандемії коронавірусу шкільний автобус був, а тепер діти їздять рейсовим “Якубів – Долина”, в крайньому разі – таксі.

    “Ті перевізники, які раніше возили дітей за сім тисяч, захотіли великі гроші – близько двадцяти тисяч на місяць, – розповідає Михайло. – А за сім погодився возити водій рейсового автобуса. Він їде з села Якубів, заїжджає з кінця Долини й забирає дітей. Але автобус не везе їх до самої школи, також він може бути переповненим і тоді просто не зупиниться”.

    За словами батька, найбільша проблема в тому, що цей автобус їде о 7:10-7:15 і дитина ще мусить чекати годину в школі на початок уроків. Та й загалом він не підходить, оскільки не призначений для перевезення дітей – на ньому немає навіть відповідних знаків.

    “Має бути окремий автобус для дітей, який підвозить їх під саму школу. Адже ніхто не контролює, чи вийшла дитина на потрібній зупинці, чи ні, – говорить Михайло. – Були такі випадки, що дитина забула вийти й поїхала в Стару Долину”.

    Автобуса не буде

    Михайло Кепещук зазначає, що хотів би, щоб був спеціальний автобус у зручний час. Але розуміє, що такого транспорту не буде. 

    Каже, раніше неодноразово звертався до влади й ходив на громадські слухання щодо зміни громадського транспорту в Долині та запровадження комунального.

    “Загалом місто могло б поміняти схему транспорту, не всі рейси, але хоча б декілька. Бо в наш бік нічого не їде, і людям важко добиратися на роботу, – розповідає чоловік. – Я звертався, але раніше була одна влада, а за останній рік – змінилася. І нічого зробити не можуть, у них і так «освітянська дірка» в бюджеті. Якщо їм не вдається виплатити людям зарплату, то що вже говорити про автобус?”

    Проблемою Михайло називає те, що люди неорганізовані – кожен сам за себе. Є декілька батьків, які це відстоюють, але чи вийде щось із цього, поки що невідомо. 

  •  Не було й не треба

    У селі Голови Верховинського району діти завжди ходили до школи пішки. Шкільного автобуса, який би їх возив, не було й не буде, говорить вчитель молодших класів Головівської початкової школи Назар Кіцнак. Через особливості регіону 128 учнів Головівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів ходять на навчання пішки.

    “Наразі програма “Шкільний автобус” не розглядається в нашій школі, тому що в селі переважає горбиста місцевість, яка не дає змоги довозити учнів до навчального закладу, – пояснює вчитель. – Більшість людей живе в горбистій місцевості, і навіть на підсвідомому рівні вони розуміють, що немає змоги довозити дітей. У шкільному автобусі нема потреби, тому що ми усвідомлюємо, де живемо, усі завжди ходили пішки”.

    Найбільше труднощів, за словами вчителя, виникає саме в маленьких дітей перших та других класів і тих, хто живе за три-чотири кілометри від навчального закладу. Адже до нього їм потрібно йти до двох годин і, відповідно, стільки ж назад.

    “Раніше для таких дітей був спеціальний заклад – інтернат, але зараз він не функціонує, тому що немає потрібної кількості дітей, які могли б залишатися, а це мінімум 10 учнів, – розповідає Назар Кіцнак. – Два-три роки тому інтернат функціонував на сто відсотків, тому що була потрібна кількість довідок і голосів за те, щоб він працював”.

    Тож хоч у Головах і не їздить шкільний автобус, сенсу виділяти кошти на нього немає. Тому Назар переконаний, що автобуса не буде. Він зауважив, що у школі є лише дев’ять класів. Після випуску діти або навчаються далеко від дому, або переходять в школу у сусідньому селі. Там шкільний автобус є і щоранку забирає дітей із центру.

     Опорним щастить більше

    Директор Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської облдержадміністрації Віктор Кімакович розповів, що кожного року ситуація зі шкільними автобусами різна й залежить від декількох факторів.

    По-перше, відбулась адміністративно-територіальна реформа: раніше було більше районів, які тепер розпалися на декілька об’єднаних територіальних громад. Відповідно, кожна громада почала робити власні підвезення, відмінні від тих, які були в районах.

    По-друге, колись дітей підвозили за умови, якщо від місця проживання до навчального закладу було три й більше кілометри, а тепер – два і більше. Відповідно, потрібно складати інший маршрут підвезення і залучати більше автобусів. 

    Також, каже чиновник, країна розвиває інклюзивне навчання і є так звані категорії учнів, яким потрібні спеціальні автобуси. А в Івано-Франківській області є ще й високогірні школи, яким потрібні автобуси підвищеної прохідності, щоб возити дітей по гірських дорогах. Ще одним фактором є те, що автобуси зношуються й ламаються. 

    За словами Віктора Кімаковича, цього року за державні кошти для області закуплять 14 шкільних автобусів. Щоб забезпечити потреби підвезення дітей, потрібно 50-70, а ще 50-60 слід замінити через поганий технічний стан. Тому наразі потрібно 100-140 шкільних автобусів, ціна одного – близько 2 млн грн.

    Втім, автобуси, які купують за кошти Кабінету Міністрів, першочергово виділяють на новостворені або наявні опорні школи. Менші школи наразі навіть не розглядаються. Ті, про які ми згадуємо у статті, опорними не є.

    “Ми розуміємо, що змінилася демографічна ситуація, у багатьох школах є старші класи, де вчаться по декілька дітей. Це не зовсім добре з освітніх міркувань, і діти не соціалізовані, – говорить Віктор Кімакович. – Для того, щоб сформувати хорошу освітню базу, створюється опорна школа, яка технічною базою не надто відрізняється від міської. У цей заклад організовують підвіз дітей з маленьких шкіл. Зрозуміло, якщо дитина не вчиться в рідному селі, то її потрібно підвезти”.

     …Кабмін має передати

    Директор Департаменту освіти, науки та молодіжної політики пояснює, що після децентралізації ніхто нікуди автобуси не забирав. Вони є, але змінився їхній власник. Відтак правових підстав просто віддати автобус наразі нема.

    «Всі автобуси були на балансі в колишніх райдержадміністраціях. Цим майном, згідно з усіма документами, розпоряджається Кабмін, – каже Кімакович. – Тому автобуси не можуть бути передані територіальним громадам. Ніхто не може підписати акт, мовляв, йдіть забирайте автобус, тому що, згідно з нормативними документами, має бути постанова Кабінету Міністрів, яка передає ці автобуси на баланс ОТГ».

    Відтак зараз триває відповідна процедура. Якщо оформлять документи, то автобус можуть передати громаді, а далі, можливо, його повернуть у школу. Чиновник наголошує, що держава пропонує створити опорну школу і для таких шкіл виділяє автобуси. Якщо ж школа не опорна, то питання автобуса вирішується з урахуванням кількості дітей, які живуть за межами пішохідної доступності до закладу освіти. 

    “Втім, діти повинні ходити до школи й не чекати, поки держава купить автобус. Тому місцева влада має вирішувати це, – говорить Віктор Кімакович. – Зокрема, можуть укласти угоду з приватним перевізником, який буде возити учнів”.

    В Івано-Франківській області цього року створили 16 опорних шкіл, які потребують підвезення. Загалом в області є 604 школи, з них 38 опорних, однак Віктор Кімакович каже, що їх кількість може збільшитись до 60.

    Світлана ТИМЧУК

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!