Кожне село Городенківщини – окрема захоплива історія. Про це подекуди свідчать давні пам’ятки, які чимало можуть розповісти про яскраве минуле краю. До приходу московитів і початку Другої світової війни, які принесли з собою репресії та розруху, хоч і відчувалися процеси пацифікації поляками, проте люди обробляли землю, будували школи, храми, гуртувалися навколо всього українського. Але як Докладніше >>
Майстриня народної творчості Марічка Пазинюк добре відома на Прикарпатті, адже крім того ще й волонтерить та займається громадською діяльністю. Народилася мисткиня у селі Пороги Солотвинської територіальної громади. Будучи школяркою і навчаючись у тодішній Гутівській ЗОШ, дівчина багато малювала, перемальовувала роботи брата, який навчався в художньому училищі, повідомляє “Галицький кореспондент”. Між медициною і малюванням Марічка Пазинюк Докладніше >>
Про минуле Поточища, що на Городенківщині, крім закарбованої історії на сторінках книг, нині промовляють давні мури вузеньких сільських вуличок. Хтозна, які славні події вони пам’ятають. А крім того є й чимало таємниць, які досі нерозгадані, пише «Галицький кореспондент». Від чого пішла назва? Колись село називалося Поточиська. Можливо, через потічки, які утворюють один великий потік, що Докладніше >>
Незважаючи на свій діагноз, Лілія Юрків з села Тяпче, що на Долинщині, не лише радіє кожному прожитому дню, а й допомагає іншим. Лілія – співачка. У свої 28 років вона встигла вже дати понад сотню благодійних концертів в Україні та за її межами. Ось уже понад 20 років дівчина пересувається на інвалідному візку. Сильна духом Докладніше >>
Дослідження стародруків Городенківщини породило справжню історію-розслідування. На цей раз пов’язаною із родиною Квітки Цісик, якій цьогоріч виповнилося б 70 років. Староста села Острівець Михайло Юрчишин надіслав фото Євангелія місцевої церкви, на сторінці якого був вказаний меценат і прізвище священника «К. Цісик», пише «Галицький кореспондент». У той момент спрацювала журналістська цікавість – чи не був він Докладніше >>
Прихильників вивчати історію Івано-Франківська налічується більше тисячі небайдужих містян. У травні 2007 року краєзнавці, музейники, митці, науковці обʼєдналися довкола видавництва «Лілея НВ» в історико-краєзнавче об’єднання під назвою «Моє місто», аби почати видавати нову краєзнавчу літературу про історію Івано-Франківська. Серед учасників – краєзнавці Іван Бондарев та Михайло Головатий (нині, на жаль, покійний), історики Зеновій Федунків, Іван Докладніше >>
Минуле театральне життя Городенківщини – це історія любові до рідного слова. А водночас і потужна протидія тогочасним полонізаційним режимам. Адже в часи пацифікації, німецької окупації і зрештою радянської системи створення драматичних гуртків було наче школою патріотичного виховання, – пише «Галицький кореспондент». Додому вертатися заборонили Що цікаво, аматорські театральні гуртки створювалися чи не в кожному селі Докладніше >>
В Івано-Франківську після річної перерви, спричиненої широкомасштабним вторгненням московії в Україну, цими травневими днями знову відсвяткували День міста. Торік, як відомо, міська влада відмовилася від проведення будь-яких масових заходів, а міський голова Руслан Марцінків навіть закликав містян на вихідні дні 7-9 травня виїжджати за межі міста у зв’язку з загрозою ракетного обстрілу з боку московії. Докладніше >>
Мабуть, тут мешкають найбільші шанувальники творчості Івана Франка, адже саме в цьому селі постав перший в Україні пам’ятник Каменяреві – в 1927 році. Історія його виникнення – це вияв непокори владі. Споруджували таємно й постав він за одну ніч попри заборону тодішньої місцевої влади. Ініціатором був місцевий вчитель Олекса Іваночко, який спорудив пам’ятник за сприяння Докладніше >>
Історія з Євангеліями захопила з самого початку. А почалося все з повідомлення галицької письменниці Світлани Гуйтан, що близько 400 років тому Феодосій Ониськевич за зібрані громадою Медині кошти купив Євангеліє, надруковане у Львові. Відтак з часом його продали до Чернелиці. І тут стало цікаво, чи справді ця давня реліквія зберігається у місцевому храмі, адже не Докладніше >>
Великдень – одне з найважливіших християнських свят. Цей день прийнято наповнювати обрядами та традиціями. І не лише цей день, бо підготовка до свят починається кілька днів перед тим. “Галицький кореспондент” поговорив з прикарпатцями про те, як вони святкують Великдень. Уляна ОБІДНЯК, м. Яремче: – За професією я кондитер, тому пасочки випікаю сама. Колись я відвідувала Докладніше >>
Про Раковець можна писати чимало. Туристів приваблюють руїни давнього замку XVII століття, каплиця-костел, яка видніється на старому цвинтарі, а донедавна біля берегів Дністра був пришвартований корабель «Юрій», аналогів якому, за словами розробників, не було не те що в Україні, але й у світі, оскільки розрахований був саме для мілководдя. Завдяки незабутнім круїзам на цьому кораблі Докладніше >>
Мисткиня долучається до благодійних заходів своїми працями. Почалося все з декрету. Творча дівчина Оксана Зіброцька, яка за професією перукар, вперто шукала справу свого життя, і доля спрезентувала їй такий подарунок. Спершу пробувала себе в роботі з деревом, але, коли виховуєш двох малих діток, часу на це катастрофічно не вистачало. Відтак майстриня почала читати книги з Докладніше >>
90 років тому у Стрільчі сталася неабияка мистецька подія – відбулося відкриття храму культури. І це була не просто маленька забудова, а неймовірної величини як для невеличкого села клуб (нині Будинок культури). Подібний центр культури на Городенківщині є хіба ще в селі Росохач, який також має свою поважну історію. У Стрільчі не просто Будинок культури. Докладніше >>
Маленька Хмелева – село-півострів – розташована на території природного заповідника «Дністровський каньйон». Вона вражає не лише своєю славною історією (у селі досі збереглися «козацькі» могили з кам’яними хрестами), але й неймовірної краси краєвидами. Тому Хмелева, що на Коломийщині, поступово стає осередком зеленого туризму. Дедалі більше охочих справляються на катамаранах чи байдарках по Дністру, щоб відвідати Докладніше >>
Акція “Ворожу літературу на макулатуру!” розпочалася в жовтні минулого року й донині ще триває. Бібліотеки філії Івано-франківської міської централізованої бібліотечної системи активно долучилися й закликають читачів здавати російські книги, тим самим допомагати нашим захисникам, адже виручені від макулатури кошти спрямовуються на ЗСУ, повідомляє “Галицький кореспондент”. “У перші місяці акції читачі нашої громади приносили книги кожного Докладніше >>
Здавалося би, чим віддаленіше село, тим менше в нього перспективи. Але це не про Копачинці. У селі поблизу Дністровського каньйону вирує життя. Раніше тут вирощували равликів, а охочі з усієї України з’їжджалися пограти у петанк, поєднуючи спорт з активним відпочинком на мальовничих берегах Дністра. Сільська молодь вміє дбати про екологію, прокладати туристичні маршрути, на Різдво Докладніше >>
Тишківці – національно-свідоме село, колиска родини Шухевичів, з якої походить славнозвісний генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА Роман Шухевич – він же Тарас Чупринка. Саме тому в Тишківцях не можуть не берегти українські традиції, а навпаки – активно пропагують, щоб молодь продовжувала дбати про своє рідне, автентичне. Серед когорти прогресивних молодих людей – вчителька початкових класів Тишківського НВК, Докладніше >>
Якщо у містах, на жаль, святкування Різдва й Нового року поступово європезується, то по селах мешканці наполегливо зберігають автентичні українські традиції. Зокрема в переддень Старого Нового року з 13 на 14 січня вулицями сіл лунають співанки Маланки. Це колоритне дійство і справді привертає увагу. І що цікаво, в кожному селі є свої обряди, персонажі та Докладніше >>
Через 32 роки портрет Бандери повернувся “додому”. Калуські підприємці викупили з аукціону портрет Степана Бандери й 14 жовтня передали його до музею в Старому Угринові. З’ясувалося, що вперше полотно було подароване саме в цьому місці і майже у той самий час. Йдеться про картину відомого прикарпатського митця Федора Майка. У його творчому доробку були портрети Докладніше >>
Деркачова Ольга
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного