Читаючи це, ви вже знаєте результати виборів або просто вже не можете впливати на них. Незважаючи на те, хто ви, хіпстер з «сотки» чи кашкетник з Верховини, представник нової поліції або найдревнішої професії, ви маєте своє найголовніше право – право обирати владу. Цього разу – місцеву.

Але є в нашій країні люди, які зараз позбавлені цієї можливості. Це тимчасові переселенці. Наша влада не надала їм такого права. Під час передвиборчої кампанії найактивніші з переселенців намагалися вибороти собі його, але марно. Я такий самий переселенець, як і вони, але відрізняюсь від своїх активних колег тим, що я проти того, щоб надавати нам право голосу за місцем нашої тимчасової реєстрації.

Звісно, хотілося увірватися в це передвиборче франківське пекло і обирати між Шевченком, у якого колись працював мій брат, Марцінківим, який снідав зі мною в студентській їдальні, Насаликом, за якого активно агітує… – а хто тільки за нього не агітує?! – чи Анушкевичусом, завдяки якому, в тому числі, ви маєте таке чудове місто (повірте, у вас дуже гарне і комфортне місто, я маю з чим порівняти).

Так от, хотілося увірватися, але краще я це зроблю у себе вдома. В Донецьку. Тоді, коли там відбудуться довибори у Верховну Раду і в місцеві ради. А коли це буде? Може, вже навесні. А може, за рік. Або за два. Але я хочу мати свій голос у заначці. І коли Україна буде мати контроль над кордоном і вибори на території ОРДЛО будуть проведені, всі ці наші «невикористані» голоси ми витягнемо і проголосуємо так, як нам підказує серце і розум. І це буде єдина можливість зробити перший крок до реального повернення розуму людей і провести в місцеві ради проукраїнські партії і проукраїнських кандидатів. І ніхто не зможе відібрати в нас наше конституційне право на вибір.

А уявіть собі, якби ми, переселенці, свій голос таки використали. Ну, розчинилися б наші голоси поміж іншими у великій неньці-Україні і майже не вплинули б на результати. Але ж це була б пряма підстава для антиукраїнських сил позбавити нас права на можливе голосування у своєму рідному краї. І ОБСЄ, міжнародні спостерігачі, європейська спільнота, впевнений, були б на їхньому боці.

А так, зібравши наші голоси в один великий міцний кулак, ми нанесемо удар там, де він буде найбільше потрібен, і з часом цей кулак буде тільки більшим, а удари сильнішими, поки жодних сумнівів не залишиться, що Донбас – це Україна.

 

Андрій ЗУЄВ