Вирок відносно 31 річного уродженця м. Калуша Івано-Франківської області, не одруженого, не працюючого громадянина України, раніше судимого, виніс Калуський міськрайонний суд, йдеться у пресслужбі.
Встановили, що обвинувачений вчинив незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, та вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, зазначивши що пістолет та набої знайшов під час ранкової пробіжки, а щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, свою вину не визнав та пояснив, що у той день, коли сталася крадіжка, він перебував удома та вважає, що під час проведення обшуку працівник поліції підкинув йому в помешкання срібний хрестик.
Також поліцейські знайшли у квартирі дротики та профіля, які скинули в один пакет та відправили на експертизу. Обвинувачений вважає, що ці речі не є відмичками. Рації, які знайшли в його помешканні, він використовував на рибальстві та під час збирання грибів у лісі.
Згідно ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначили покарання – 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює