Вчора, 12 квітня, у селі Зелене відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику України, молодшому сержанту, командиру відділення артилерійської розвідки 36 ОБМП Петру Юрійовичу Федорчуку.
Петро Федорчук проходив службу у в/ч А2802 м. Миколаїв, а саме - в 36 бригаді морської піхоти імені контрадмірала Білинського, за час проходження служби постійно брав участь в бойових діях на сході України.
З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України Петро Федорчук проходив службу в складі ООС в м. Маріуполь.
У 2017 році президентом України був нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни", у 2020 році відзнакою Командувача об’єднаних сил "Козацький Хрест", 29 березня 2022 року був нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня", медаллю обласної ради "Лицар бойового чину"(посмертно), обласною відзнакою – медаллю "За заслуги перед Прикарпаттям" (посмертно).
Скорботний захід пам’яті Героя Петра розпочали із Державного гімну України та вшанування пам’яті хвилиною мовчання. На заході звучав авторський вірш, який присвячений пам’яті Петра.
Віддати честь та славу Захиснику України прийшли батьки, рідні та друзі, побратими, представники районної та місцевої влади, прикордонники ВПС "Шибени", духовенство, вчителі та учні рідної школи Петра, жителі громади.
Право відкрити меморіальну дошку надали батькам Воїна – Юрію та Любові, сестрі Іванні та брату Тимофію.
Настоятель храму Усікновення голови Івана Хрестителя отець Микола відслужив поминальний молебень та освятив меморіальну дошку на фасаді Зеленського ліцею.
Сім’я Юрія Федорчука, в пам’ять про героїчний подвиг Петра, придбала 5 FPV Дронів, які в подальшому передадуть військовослужбовцям, які виконують бойові завдання на сході.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.