Літопис Галицький

«Міська рада Івано-Франківська сьогодні затвердила програму “Пам’ятне дерево”.

“Кожен мешканець Івано-Франківська буде мати можливість долучитися до процесу озеленення міста та висадити дерево з нагоди визначної події у своєму житті: одруження, народження дітей, ювілеїв і т.п. Кожне посаджене дерево буде мати власну романтичну, цікаву, зворушливу історію, а місто розквітатиме та зеленітиме з кожним роком”, – написали в обґрунтуванні розробники…

Для реалізації програми пропонують породи дерев: платан, тюльпанове дерево, дуб червоний, клен Фрімана, клен Друмонді, клен ясенелистий Фламінго, слива Пісарді та сакура. За бажанням заявників допускається висадка й інших дерев»

(kurs.if.ua, 14 грудня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Добре було [того року] в городі галицькому, церкви росли, аки гриби на валах та [укроп на буковелі], шпиль фігурний стримів, аки смерека [недорубана], на Дністрі та туристів чужоземних приманював, хрест тверезості скрипів [раз у раз] та привокзальних зміїв зелених од города одганяв, і ліфти освячені шуршали, аки пчілки, між поверхами, [аж диміло] за ними.

І сидів тоді у хоромах білих лицар [свободний] Руслан-Марципан із радою боярською, про добробут народу свого [однопартійного] дбав, дні походів звитяжних, аки обіцянки виборчі, згадував та останній [бамбук] докурював. Бо одна біда була в городі галицькому, не росло тут нічого, тільки очерет і бамбук, аки на болоті [жаб’ячому], і навіть ялинку штучну на новий рік прибирати приходилося і [баобаби] зі снігу лопатами чиновницькими ліпити.

Терпіли вельми від напасті такої всі луччі люди города галицького, бо [тяжко] їм було без дерев жити, а повіситись – ні на чім, та й забувати вельми стали [навіть старожили] про різні дати важливі, про долар [по вісім] і газ без субсидій. Не було ж їм на чому зарубки на згадку про ті події славні поставити чи табличку якусь [пам’ятну] прибити, бо кам’яниці давні такого не витримували, обсипалися та валилися, а папір і олівці [дорогі] стали вельми, аки з друмондінського клена чи пісардійської сливи роблені.

Зглянулися тоді бояри на страждання народу свого та милостиво дозволили [за плату невелику] посадити дерева благодатні та пам’ятні у городі галицькому, але такі, щоб пухом своїм, аки [порохом] агітаційним, алергії не викликали, плодів регіональних не родили, і коштували [нормально]. Скинулись одразу пенсіонери галицькі із надбавок своїх неміряних та насадили собі [біля магазину] дерева хлібні, кущі молочні та пальми кокосові, щоб до весни якось прокормитися, студенти [нафтогазові] дерево трубопровідне в землю вкопали з корінням до джерел кацапських, щоб гази [своєї богом даної] землі економити та за бугор продавати, а не купувати [їх же] у словаків, і тільки клен Фрімана ніхто не посадив у городі галицькому, щоб Фріман назад, боронь боже, не приїхав та [разом із землею] не одібрав.

Лиш воєвода коломойсько-буковельський Александер Яш на прозвисько Великий [князь країни Гідноправди] нікуди не спішив і довго до саджанця малого та рано посивілого придивлявся породи рідкісної какао Вальцмана, щоб, повернувшись [навесні] з походу виборчого, обітницю свою сповнити і одразу його [посадити].

НОРВАКС