Інавгураційний саміт «Кримської платформи» ризикує не виправдати сподівань. Особливо тих, хто розраховує на диво у нашому бурхливому світі. Саме тому говорити про повернення окупованого Росією півострова необхідно предметно і на повен голос.

23 серпня відбудеться саміт «Кримської платформи», на якому будуть представники майже чотирьох десятків країн та міжнародних організацій. Їх різна вага (керівники держав та урядів будуть у меншості) не дозволяє розраховувати на ухвалення рішень про Крим у форматі «тут і зараз». Власне, їх бути і не могло – надто потужний противник протидіє Україні. Тривалий час підготовки «Кримської платформи», на жаль, працював і на Росію, яка шукала власні аргументи не підтримувати цю ініціативу. Кремль шукає власну контргру, не шкодуючи ресурсів та можливостей.

Ситуації, коли Володимир Зеленський «запалить» промовою аудиторію, яка в єдиному прагненні кинеться звільняти Крим, не буде. Окупація Криму мало нагадує Чорнобильську трагедію, після якої світова спільнота профінансувала будівництво об’єкта «Укриття». На нас очікує складна боротьба, яка потребуватиме насамперед визначення системи координат «свій – чужий», готовності до марафонського забігу, а не розрахунку на спринтерське рішення. Зміст документів, які будуть підписані 23 серпня, зі зрозумілих причин не розголошується, проте згадати про Кримську декларацію Майка Помпео необхідно. Тодішній державний секретар США 25 липня 2018 року наголосив, що США не визнаватимуть окупацію Криму. Ця позиція лідера Західного світу є показовою для багатьох країн, і про це не варто забувати.

Відсутність лідерів G-7 та країн, що входять на постійній основі до Ради Безпеки ООН, на саміті «Кримської платформи» не повинна засмучувати та викликати зневіру. Україні необхідно добиватися створення посад спецпредставника президента США з питань Криму, спецпредставника генерального секретаря ООН з питань Криму та постійних дій, які нагадують всьому світові: Крим – це Україна. Можливо, головним наслідком створення «Кримської платформи» має стати демонстрація того, що Україна не самотня у боротьбі за повернення тимчасово окупованої території, а саме питання деокупації повинно стати елементом національної ідеї українців.