Шлях від солдата до лейтенанта: як бойовий медик з Франківщини рятує поранених “на нулі”

  • Чоловік вступив до лав Національної гвардії України на початку повномасштабного вторгнення росіян.

    Бойовий медик 50 полку Національної гвардії України Руслан Кнігніцький зі села Підвисоке Снятинської громади, що на Івано-Франківщині, евакуйовував поранених бійців у Серебрянському лісі поблизу Кремінної Луганської області.

    Про бої та порятунок побратимів під вогнем росіян розповів військовий медик, пише “Суспільне”.

    “Хлопці розповідали: коли я забігав на позиції по пораненого, то біля мене вибухали міни. А я того не бачив. Коли обстрілювали, було дуже темно від того пороху, земля здіймалася догори. Я спитав: “Де поранений?” Мені вказали. Я одразу почав його витягувати”, — ділиться спогадами Руслан Кнігніцький.

    Чоловік вступив до лав Національної гвардії України на початку повномасштабного вторгнення росіян. До цього він ніколи не воював, тож пройшов бойовий шлях від солдата до лейтенанта.

    15 серпня 2023 року Руслан Кнігніцький отримав нагороду від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного — нагрудний знак “За збережене життя”.

    “Коли ми приїхали по пораненого на позицію, з’ясувалося, що снайпер йому влучив у нижню щелепу. Йому вже побратими надали допомогу, підв’язали. Поранений був у такому шоці, що ішов самотужки. Попри це ми його страхували. Бо на той момент працювали снайпери, і дуже було небезпечно”, — каже Руслан Кнігніцький.

    Медик не рахував, скількох військовослужбовців йому вдалося витягнути з-під обстрілів, врятувавши життя. Але вдень було по два-три евакуаційні виходи.

    “Відтягнули поранених у більш-менш безпечне місце. Я по рації викликаю “корабель”, — так ми називали автомобіль, який приїжджає по пораненого. І поки той “корабель пливе”, ми оглядаємо рани”, — говорить Руслан Кнігніцький.

    Він розповідає: на завдання завжди налаштовує себе і своїх побратимів оптимістично.

    Руслан Кнігніцький говорить: тішиться, що потрапив до 50 полку Нацгвардії України, бо в будь-якій ситуації довіряє своїм командирам. Зараз він перебуває на ротації й лікує спину в місцевій лікарні. Чоловік каже, що травмував її, бо не шкодував власних сил на передовій. Пролікувавшись, планує повернутися до побратимів у зону бойових дій.

    До теми: “Дуже хотілося жити”: як спецпризначенець 14 годин плив у відкритому морі

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!