Сюди йдуть не заради того, аби вміти ідеально танцювати аргентинське танго. Тут ветеранські пари вчаться пізнавати одне одного по-новому, адже танго добре підсвічує проблемні місця в стосунках. Наважуються не всі. Приходять із різним запитом: хтось на межі розлучення, інші прагнуть тіснішого емоційного зв’язку, дехто хоче просто пережити разом новий досвід, пише Галицький кореспондент. 

Не просто танцюють

Викладачка аргентинського танго Катерина Мелешкова через війну переїхала з Харкова до Івано-Франківська, де разом з чоловіком долучилися до танцювальної школи, яка теж передислокувалася з їхнього рідного міста. «Танцювальний» проєкт для ветеранів визрів рік тому в тандемі з психологинею, ветеранкою Тетяною Сухоборовою, яка мала власний досвід танготерапії. Аргентинське танго свого часу допомогло їй стабілізуватися після звільнення з військової служби.

Психологиня зазначає, що учасники бойових дій часто стикаються з комплексом викликів: порушенням сну, погіршенням пам’яті, концентрації уваги, координації та рівноваги, нав’язливими думками та багатьма іншими особливостями. Паралельно з цим формується запит на підтримку, адже багато хто відчуває самотність і має сімейні труднощі.

«І Катерини чоловік, і мій – теж військовослужбовці ЗСУ, і ми знаємо на своєму досвіді, як розлука і відстань впливають на стосунки», – каже Тетяна Сухоборова.  

Вона додає, що ветерани нерідко діляться переживаннями: «Мені треба починати з дружиною будувати стосунки з нуля», «Поки я воював у нас були прекрасні стосунки, а повернувся – почалися конфлікти», «Я не знаю, хто я тепер і хто – вона».

Причин таких станів багато, як і шляхів вирішення та повернення до якості життя. Одним із дієвих способів фахівчиня вважає танготерапію.

Курс танготерапії розрахований на 10-12 занять, у невеликій закритій групі, проводять безкоштовно у просторі «Ветераницивільні Петрос». Нещодавно завершився другий курс, з нового року стартує третій.

Кожне заняття складається з психотерапевтичної і практичної частин. Під час теорії щоразу розглядають різні теми, сфокусовані на відкриття вразливості: обійми, заземлення, довіра, баланс та інші. Саме «оголивши» себе перед партнером, можна отримати справжню близькість, як пояснює психологиня. Бо аргентинське танго, як і стосунки в парі, неможливе без чесної близькості.

В другій частині заняття через тілесні танцювальні практики вчаться відчувати, і одразу рефлексують, якщо хочуть: що відчули, в який момент роздратувалися, коли було добре, чому напружилися тощо. Адже кожен рух має свій підтекст і несе певний меседж, тому важлива присутність поруч не лише викладача, але й психотерапевта.

«Теорія і практика у танготерапії тісно пов’язані між собою, – пояснює викладачка Катерина Мелешкова. – Це цілісний процес, під час якого пари пізнають одне одного, усвідомлюють гендерні ролі і вчаться взаємодіяти по-новому. Зовні може здаватися, що вони просто танцюють, але всередині часто відбувається буревій емоцій. До прикладу, якщо жінка не відчуває безпеку, то не зможе довірити партнеру вести її в танці. І таких моментів – безліч». 

Тетяна Сухоборова згадує пару, яка прийшла в танготерапію, знаючи про свої проблеми в стосунках, але довгий час обоє заплющували на це очі і робили вигляд, що все добре. Після курсу вони пішли в психотерапію – аби допомогти собі.

Тіло робить всю роботу

Психологиня наголошує, що всі види танців корисні, проте згідно зі світовими дослідженнями саме аргентинське танго вирізняють як танець із терапевтичним ефектом. Багато американських психотерапевтів включають його в танцювальну терапію як доповнення до основної психотерапії при психотравмах, пережитому насильстві, депресіях та інших станах.

Крім того, танготерапія рекомендована як реабілітаційний захід при посттравматичному стресовому розладі. Дуже ефективна після контузій, оскільки допомагає відновлюватися на нейронному рівні, збільшуючи нейропластичність мозку та створюючи нові нейронні зв'язки.

«У нас є учасник, який має важке поранення – черепно-мозкова травма артснарядом під Бахмутом. Пережив гідроцефалію, менінгіт, переніс багато операцій, зараз стоїть залізна пластина в голові, – розповідає Тетяна Сухоборова. – Під час перших занять ветеран не міг навіть рухатися, тримаючи добре баланс, а зараз пам'ятає і вивчає рухи, починає краще складати речення, коли говорить».

Танготерапія – максимально невербальний вид реабілітації, де тіло самотужки робить всю роботу. Адже життєвий досвід, як на кіноплівку, записаний у тілі. Танцюючи танго, через тілесні відчуття, можна почати краще розуміти себе справжнього та свою партнерку. Тим паче це також простір для проживання різних емоцій поруч із тими, хто готовий підтримати. Дотик і обійми є основою в цьому танці. Вони підвищують рівень окситоцину і серотоніну – нейромедіаторів задоволення і радості.

«Коли я вже працювала в сфері психореабілітації військових, почала також навчатися в Інституті емоційно-фокусованої терапії, яка грунтується на роботі з парами та сім’ями, – ділиться Тетяна Сухоборова. – І на першому ж занятті дізналася, що засновниця цього виду психотерапії знайшла багато паралелей між аргентинським танго і стосунками в сімейних парах. У когось у голові грає вальс, а інший тим часом танцює самбу і топчеться по ногах партнера. Якщо розуміти такі нюанси, можна створити новий парний танець і новий досвід. Так змінюються завчені патерни поведінки, стосунки виходять на інший рівень, більш свідомий».

«Всього за дві години заняття аргентинським танго викладачі розклали по полицях особливості наших із чоловіком стосунків, які ми намагалися вирішити десь пів року, – додає Катерина Мелешкова. – Нічого магічного – лише розуміння мови тіла».

Без порад і зауважень

Ветеран Микола Волков з дружиною Наталею взяли участь уже в другому курсі танготерапії. Наталя давно хотіла опанувати якийсь вид танцю, а чоловік спершу погодився лише тому, що запрошувала психологиня, з якою давно знайомий.

«Танцювати нам поки вдається поганенько, зате ми багато зрозуміли про свої стосунки, – ділиться пара. – Почали більше слухати одне одного, без порад і зауважень».

Після військового досвіду Микола став закритим, більшість часу хоче бути вдома або серед своїх людей. Тому участь у першому курсі танготерапії стала для ветерана певним викликом, адже кожного заняття учасники змінювалися, доводилося адаптовуватися до нових людей і пропрацьовувати соціалізацію. Та основне, що танець із супроводом психолога дозволив йому самозаглибитися і трохи відпустити тривогу та внутрішню напругу, краще відчувати власне тіло і партнерку-дружину. Також під час танготерапії підсвітилася тема, над якою раніше Микола працював з психотерапевтом – усвідомлення себе тут і зараз, вміння заземлитися.

«Під час танго довелося вчити не лише танцювальні рухи, але й відчувати, як чоловік тебе веде, і цілковито довіритися йому та розслабитися в цей момент. Мені вдалося не з першого разу», – сміється Наталя.

Під час теоретичної частини заняття далеко не на всі теми парам легко говорити, при чому часто вони навіть самі про це не здогадувалися, додає ветеран. Дехто дуже емоційно сприймає усвідомлення, які щойно дізнався про себе чи свої стосунки – настільки, що потім ніяк не вдається танцювати. Але і психологиня, і викладачка танго у кожному випадку екологічно супроводжують.

“Після таких глибинних усвідомлень перестаєш вимагати від людини те, що вона не може дати – бо має інші тип мислення і поведінкові реакції. Від цього стосунки в парі й загалом комунікація з різними людьми стає легшою і комфортнішою, – продовжує дружина. – Я розумію, що мій чоловік не зобов’язаний бути саме таким, як хочу я. Через це він – не поганий, а просто інший, і це нормально”. 

Пара сміється, що йшли просто навчитися танцювати танго, а натомість стали психологічно грамотними.

“Ми зрозуміли, що сімейне життя – як танець, – каже Наталя. – Якщо не працювати над процесом, усе розвалиться”. 

Тримати баланс

Як пояснює Катерина Мелешкова, в аргентинському танго головним завданням є тримати баланс – не допустити конфлікту між головою і тілом. Замість концентрації на думках, танцюрист зосереджується на тілесних відчуттях і пошуку рівноваги. Щоб відчути цілісність, потрібно синхронізувати три рівні: голову (розум), верхню частину тіла від плечей до тазу (емоції) і таз – біологічний центр, що відповідає за базові потреби. Руки та ноги в танці збирають інформацію та передають її партнеру. Танцюючи танго, людина через тіло отримує доступ до підсвідомості. Зустрічаючись зі своїми психотравмами через природні захисні механізми, вона може змінюватися, знаходити внутрішню силу, радість і відродження – разом із якістю руху й танцю.

«Проблеми в стосунках – це не завжди проти тебе, часто це лише спосіб партнера чи партнерки впоратися з власним болем, – додає психологиня. – Здебільшого немає прямого наміру нашкодити своїй близькій людині. Натомість є неусвідомлений завчений «рух і танець» кожного, який потрібно дослідити і змінити на новий, де стосунки стануть простором затишку, а не полем бою».  

Наталя МОСТОВА