66-річна франківка Галина Плотницька пів року веде блог, де просто і цікаво розповідає одноліткам вигоди користування смартфоном. Хоче, аби вони вміли не тільки картинки надсилати, але й сплатити комуналку в смартфоні, завантажити корисні додатки, створити сімейний чат, змонтувати відео за вечір, розпізнавати онлайн-шахраїв, монетизувати хобі, подружитися зі штучним інтелектом і разом написати власну книгу чи створити мультик для внуків… Блогерка робить це через покрокові гайди, відеоуроки, гумор, життєві історії і навіть філософію, пише Галицький кореспондент.

«Бабусю, ти – задрот»

Галина Плотницька каже, що роздратування на батьків чи бабусь-дідусів через їхнє користування смартфоном – це цілком нормально.

«Уявіть: тато дзвонить по відеозв’язку, а показує стелю. Мама надсилає 20 однакових фотографій з інтернету… Насправді це викликає не роздратування, а страх за їхню безпеку, – пояснює Галина. – І навіть не через їхню технічну безграмотність, а через те, що ви дуже глибоко і емоційно усвідомлюєте вразливість батьків у світі, який ви знаєте краще».

До повномасштабного вторгнення жінка мала дуже насичене соціальне життя – створила організацію ініціативних пенсіонерів «БА І ДІ КЛУБ», де вивчали англійську, опановували фінансову грамотність і гаджети, займалися хендмейдом і встигли реалізувати повно сміливих проєктів. Відкрили в Івано-Франківську хаб соціального підприємництва «Вдома у БА І ДІ». До його послуг входили експрес-няня, дитяча кімната і клуб для літніх людей.

Коли почалася велика війна, клуб довелося закрити, але без справи Галина довго не змогла засидітися.

«Пам’ятаю, ми якось вдвох із внуком бавилися в гру на смартфоні – кожен у свою. Я люблю головоломки з кристалами. Начиталася про японських вчених, які стверджують, що тапання по екрану підтримує когнітивні здібності – через дрібну моторику і мозковий штурм, – каже Галина. – Так ось, внук мені раптом видає: «Бабусю, ти – задрот». Ми посміялися, а далі в мене виникла думка ділитися в соцмережах своїм захопленням іграми в смартфоні. Раз за разом виникали інші теми. Я вивчала щось нове, опановувала і розповідала в блозі».

Не почуватися дурнем

Франківка починала з елементарних навиків. До прикладу, як через смартфон сплатити комунальні платежі – «щоб відчепитися з цими клопотами від своїх дітей». Одразу пояснює і те, що може відлякати багатьох пенсіонерів: звідки банк знає про особисті поточні комунальні рахунки. Каже, питання насправді технічне, але пояснити його можна просто.

За пів року в блозі назбиралося чимало тем. Як користуватися таймером, щоб зробити селфі. Як із фотографії створити наліпку. Як знайти відео, яке колись сподобалось у ТікТок. Як зрозуміти різницю між каналами, групами і чатами в Телеграмі. Як слухати українську музику та радіо через YouTube Music. Що таке гугл-асистент і як ним користуватися. Як легко і непомітно покинути телеграм-канал. Як за вечір змонтувати відео. Як створити і користуватися сімейний чатом. Як підписатися в Дії. Як не стати жертвою шахраїв і в режимі реального часу перевірити, чи сайт, на який пропонують перейти, несе загрозу для смартфона. Як розібратися в кабелях до зарядного пристрою, аби в магазині не почуватися дурнем і впевнено обирати те, що треба. 

Пояснює простою мовою, показує на власних прикладах – через дописи, інструкції, скріншоти і відеозаписи екрану. Коли щось незрозуміло, можна запитувати в повідомленнях чи коментарях.

«Пам’ятаю, як колись під час дзвінка я боялася тицьнути на зелене кружальце і посунути в бік, – сміється Галина. – Починалася паніка і не розуміла, куди ж треба рухати пальцями, аби часом не наробити якоїсь біди в смартфоні».  

Неабияк допомагає штучний інтелект – про його користь у щоденному житті авторка блогу теж ділиться. З кожної пенсії вона обов’язково виділяє суму, аби поновити передплату на платну версію штучного інтелекту.

«Це святе, – сміється франківка. – Він справді багато всього робить. Наприклад, сподобався вазон чи квітка якась – хочете знати назву і про догляд. Просто фотографуєте рослину і надсилаєте штучному інтелекту з відповідним запитанням. Або на пральному порошку інструкція лише іноземною мовою – дієте за тим самим алгоритмом. Таким чином можна пізнавати дуже багато всього».  

Також вона показує, як легко можна з допомогою штучного інтелекту написати власну електронну книгу, створити казку чи мультик. Про квіти, подорожі, кіно – хто що любить. Якось Галина допомогла внукові виконати шкільне домашнє завдання – створити віртуальний сторі-бук про види грибів.

«Ідей насправді повно, – продовжує блогерка. – До прикладу, ви вмієте смачно готувати, і за життя назбиралося багато хороших перевірених рецептів, які б ви хотіли передати своїм онукам. Ну, не будуть вони, як колись, записувати це в блокнот. А якщо запишете ви, малоймовірно, що внуки потім заглядатимуть туди. Просто час зараз такий – цифровий. То що ви можете зробити? Зняти свої рецепти на відео, впорядкувати і, вивчивши що таке хмарне сховище, там їх зберігати навічно. Це і зручно, і швидко, і цікавіше, адже на відео є ви».

Галина багато розповідає про додатки в смартфоні. Часті оновлення додатків можуть бути незручними, але вони також допомагають краще планувати час. Деякі додатки, здається, взагалі створені спеціально для пенсіонерів, як зазначає наставниця. До прикладу, записатися до лікаря, відстежити автобус, аби не вичікувати на зупинці, переглянути акції в супермаркеті, зробити покупки онлайн тощо.

«Я не знаю який подарунок хоче онучка на день народження, – каже Галина. – У магазині я просто відсканую QR-код ляльки і надішлю їй. Дитина перейде за цим кодом і зможе побачити як виглядає лялька і все про неї. Якщо сподобається, то питання вдалого подарунка вирішено – щаслива і бабуся, і онука».  

Вона навіть пояснює, як легко можна спробувати монетизувати своє хобі, розмістивши його на маркетплейсі у Фейсбуці. До прикладу, в багатьох пенсіонерок вдома є чимало вишитих серветок, шкарпеток, ляльок, прикрас чи домашніх смаколиків, зроблених з любов’ю. Це не просто хендмейд, а історії, які можуть принести радість іншим. А ще – трохи заробітку для себе. Тим паче комісія за розміщення оголошення чи за підписку на маркетплейсі стягується лише, коли відбувається продаж із використанням доставки/обробки через Фейсбук.

Або ліньки, або страшно

Найбільше реакцій у блозі пенсіонерки набирають теми з гумором. Наприклад, програма, яка визначає на кого з акторів ти схожий. А ось корисний і навчальний контент зазвичай знаходить значно менше відгуків. Блогерку це не демотивує, бо сама отримує колосальне задоволення від опанування новітніх технологій – навіть, якщо допис чи відео залишається без жодної реакції читачів. Каже, пенсіонери важко адаптовуються і приймають щось нове. Їм або ліньки, або страшно. Більше зворотнього зв’язку – від молодих людей, які хочуть допомогти своїм батькам чи дідусям-бабусям.

«Коли чую, як бабуся скаржиться, що онуки віддаляються від неї, хочеться запитати: а що ви зробили із собою, аби наблизитися до власних сучасних онуків?», – говорить Галина. – Інші часи – інші діти. А от любов та сама – бути поруч. І в умовах сьогодення це означає також уміти всіляко взаємодіяти через смартфон».

Як переконати бабусю чи дідуся користуватися смартфоном, який ви подарували? Блогерка радить в жодному разі не примушувати – це не спрацює. Найперше, зі старшими людьми потрібно памʼятати, що крапля камінь точить. По-друге, покажіть вигоду – принаймні ті елементарні функції, які смартфон виконуватиме щодня: ліхтарик у кишені, будильник, прогноз погоди. 

За словами авторки, люди у віці не бояться смартфонів. Вони бояться втратити відчуття стабільності. Для покоління, яке виросло в часи, коли все було передбачуваним – робота, пенсія, житло – нові технології здаються хаосом. Тому, коли їм показують Telegram чи Face ID, вони можуть нервувати не через кнопки, а через відчуття: «А що, як я не впораюсь?». Їх лякає фізична та інформаційна безпорадність.

А ще бояться осуду дітей і внуків. Просити допомоги не всі хочуть, адже батьки або дідусі-бабусі завжди вважатимуть себе мудрішими, бо «вже прожили життя». Блогерка радить хвалити пенсіонерів за маленькі кроки, не насміхатися і давати їм прості інструкції.

«А якщо діти не мають часу на пояснення, – усміхається Галина, – нехай скеровують до мене».

 

Наталя МОСТОВА