Щодня сайти безкоштовних оголошень поповнюють десятками нових пропозицій стосовно оренди квартир в Івано-Франківську. Більшість із них – від посередників, і лише невелика кількість розміщені напряму від власників. Крім опису помешкання та його вартості, орендодавці прописують умови. Наприклад: «Здаю квартиру студентам», «Тільки для сім’ї», «Без тварин» тощо. Трапляються й унікальні вимоги, як-от: «Тільки для сім’ї, що перебуває в церковному шлюбі».

Через особисті обставини мені довелося самій зіткнутися з питанням оренди житла у місті. Дуже скоро я з’ясувала, що це справа зовсім не з простих, особливо, коли в тебе є маленька дитина.

Спочатку, за стандартною схемою, я моніторила й відбирала пропозиції, які підходили мені найбільше. Потім телефонувала за вказаним номером чи писала у вайбер, щоб дізнатися подробиці. Коли мені вперше сказали, що квартира вільна, я, нічого не підозрюючи, спокійно уточнювала про вид опалення, пральну машинку та стан майбутнього помешкання. Навіть (не)новину про горезвісну 100-відсоткову комісію вислухала мужньо. Але потім пролунало питання до мене: «А для кого це має бути?» (оренда житла тобто). Я зі спокійною совістю пояснюю, що ми молода пара, що працює, й маємо дитину. У відповідь чую вже не такий привітний голос, який каже, що «з дітьми не беруть». Я не так заперечую, як уточнюю, адже в оголошенні писало, що може бути для сім’ї, тоді в чому, власне, проблема? Тут голос стає роздратованим і запевняє мене, що в пропозиції писало «без дітей», але мене ж то пам’ять не зраджує. Зрештою, я не стала сперечатися, натомість попросила уточнити у господарів, можливо, все-таки вони погодяться, на що вкотре почула фразу: «Є чіткі умови – з дітьми не беруть».

Трохи відійшовши від «приємної розмови», спеціально перевірила оголошення – про дітей ні слова. Що ж, принаймні з пам’яттю у мене все гаразд. Логікою я розуміла, що орендодавець має право висувати будь-які вимоги, але моє материнське серце не хотіло миритися із таким ставленням. Чому в такому (здавалося б) християнському місті дітей прирівнюють до негативу? Чому ставлять перед фактом і навіть не цікавляться, що вона в мене взагалі-то спокійна дівчинка й не має звички щось руйнувати чи малювати на стінах? (Зрештою, навіть якби вона таке робила, я б почепила мольберт.)

Трохи поміркувала й зрештою заспокоїла себе, що це одиничні випадки. Та все ж вирішила перестрахуватися і в майбутньому після уточнення того, чи актуальне ще оголошення, питала, чи здається квартира сім’ї з дитиною. Яким же було моє чи то здивування, чи розчарування, коли я з’ясувала для себе, що ця вимога насправді досить поширена! Єдина різниця могла бути тільки в тому, що жінки-ріелтори були більш розуміючі й пропонували уточнити в господарів, хоча потім зрештою так і не передзвонювали. До слова, я не сексистка, можливо, це просто збіг обставин, але все ж.

В результаті – майже місяць безперервних пошуків і все дарма. Звісно ж, ви можете подумати, що я, напевно, дуже вимоглива й тому не можу знайти житло, але це не так. Зрештою, чому ми маємо погоджуватися на погані умови за високою ціною або хороші умови за недоступною нам вартістю тільки тому, що маємо дитину?

Взагалі-то я не звикла жалітися, тому вибачте, але це просто крик душі. Можливо, нам все ж пощастить і ми знайдемо собі затишне житло, або, навпаки, я остаточно розчаруюся і відкладу переїзд. Та наразі в мене такий стан, що вже й не хочеться телефонувати за оголошеннями, щоб вкотре не почути цієї фрази: «З дітьми не беруть!»