Тобі 13. Ти хочеш рожеве волосся і сині тіні. А ще – чорні нігті. Але у мами інфаркт, вчителька каже в такому вигляді до школи не з’являтися, а тато – що ти йому більше не донька. В сльозах п’ять разів миєш ті злощасні коси (краще б їх зголити повністю), ховаєш у далеку шухлядку тіні (може, колись…), треш смердючим ацетоном нігті… Ти ж гарна дівчинка. Чемна, головне.

Тобі 17. Ти закінчуєш школу і мрієш про навчання у великому місті. Спочатку ти хотіла бути актрисою. Але потім передумала, бо хіба ж це професія? Будеш вчитися на факультеті іноземних мов – вивчати китайську. Але мама каже, що це надто екзотично, а тато – що не дасть грошей на квитки, бо порядним дівчатам треба сидіти вдома і не соватися по чужих містах. Вступаєш на педфак – стати учителькою молодших класів. Чому би й ні? Завжди хотіла вчити діток. Це так благородно і красиво – вчителько моя, зоре світова… Педфак – то педфак. Ти ж гарна дівчинка.

Вчись. Ніяких танців, поїздок по таборах-горах-екскурсіях. Порядні дівчата так не роблять. І кавалерів нема чого водити. Треба вчитись. І губи зітри (а то як повія!).

Тобі 22. Закінчила ненависний педфак з червоним дипломом. Мрієш про аспірантуру. Навіть тему роботи вже придумала – особливості навчання дітей молодшого шкільного віку з синдромом гіперактивності та дефіциту уваги. Але тобі пора заміж. Давно вже пора, між іншим. Порядні дівчата п’ятий курс уже з дітьми на заочному закінчують. А тобі одні книжки в голові, через 2-3 роки тебе стару вже ніхто не захоче. Візьмися за розум! Так на все життя залишишся сама, і в старості нікому буде склянку води подати!

Заміж – то заміж. То нічого, що він за все своє життя жодної книжки не прочитав і від нього постійно несе пивом і потом. Звикнеш. Зате в нього будка з білизною на базарі. З таким чоловіком ніколи не пропадеш, і діти не будуть голодні. Давай, вагітній швиденько. Він хлопець порядний, людина слова: залетиш – жениться. Сто процентів!

У школу не беруть. Ні, вчительки їм потрібні, але тобі 22, ти зараз вискочиш заміж і підеш в декрет. А їм вчительки потрібні, а не молоді мами, з вічно сопливими дітьми на лікарняному. Ну, гаразд. Ідеш у будку до чоловіка торгувати білизною. Все ж гроші в сім’ю, продавцю платити не треба. Ти за так постоїш. Гроші ж в сім’ю. Що кажеш, ти хочеш білизну? І колготи? І помаду? Так он на прилавку лежить. Візьми собі. Помада – не обов’язково. У тебе ще там десь валяється в далекій шухляді. Забула?

Тобі ледь 25. Ти вже третій рік заміжня і досі не народила. Треба родити. Терміново. Після 25 – уже старородка, «дибіла» родиш. Давай, бігом роди! Чи, може, ти хвора якась? Що означає, ти ще не готова? Лікуйся, роби щось із собою! Поїдь до бабки у Верховину. Вона шепче. І трави дасть. По дорозі до батюшки заїдь, хай помолиться, води святої з джерела набери – обмивайся і пий рано і ввечері на схід і захід сонця. Попустить.

Попустило? Нарешті вагітна! Щастя яке! Ти хочеш сімейні пологи? Ти розум загубила? Які сімейні пологи? Ти знаєш, що чоловіки після них на жінку дивитися взагалі не хочуть? Ти знаєш, який це стрес для чоловіків? Ні, то не для них. Яка підтримка тобі потрібна? Щоб за руку потримав? Раніше баби в полі на межі родили. Народила – і пішла далі буряки полоти. Ніжні такі тепер всі. Народиш. Ще з пологового жодна вагітною не вийшла.

Тобі 31. Ти вагітна втретє. Дві дівчинки і зараз буде хлопчик. Пора зав’язувати з цим. Лише родиш і родиш. Понароджують тут, а потім починається: пільги їм дай, місце в садочку їм дай, в поліклініку без черги пусти, в автобусі місце вступи. Може, ще квартиру тобі дати? То колись давали. При «совєтах». Тепер не дають (яку страну проср…ли!). Спам’ятайся. Будеш родити – скажи, хай перев’яжуть тобі труби. Щоб раз і з гарантією. Бо що, ти їх десять збираєшся народити? Що кажеш, завжди хотіла велику родину? Ну, знаєш, забаганки в тебе…

Тобі 42. Скільки-скільки? 42? Ти в паспорт давно дивилась? 60 щонайменше. А ні. Таки 42. Що ж ти так себе занедбала? Підстрижись. Пофарбуйся. Вколи гіалуронку, будь, як люди! На дієту сядь – ти товста, приведи себе до порядку. В 42 життя лише починається. Ти повинна надихати чоловіка – у нього криза середнього віку. Йому потрібна муза, а не кухарка. Розвивайся. Сходи на якісь курси, коуча собі знайди. Бо потім будеш плакати з-за прилавка з білизною, що він пішов до молодиці, яка наливками торгує. Роби наливки. Це ж бізнес! Не клянчи вічно гроші в чоловіка. Будь самодостатньою, самостійною жінкою. Заведи Інстаграм. Пиши про наливки. Або про білизну. Ще про дітей можна. Ти ж в школі гарно твори писала. Ну от – пиши. Будеш блогером. Тобі за рекламу білизни ще доплатять. Ай, якась ти несучасна!

Тобі скількись там… Ти вже сама не знаєш, скільки. Може, 17? І ти все ще мрієш про східні мови? Чи 22? З ненаписаною дисертацією…

Твої доньки давно заміжні. Бо нема чого засиджуватися в дівках. І родити треба. Бо потім старородки і «дибілів» самих народжують. Син поки що вибирає. Не для того мама квіточку ростила, щоб з першою-ліпшою. Хай вибирає, він – чоловік, йому можна.

Ти контролюєш наявність шкарпеточок на ніжках і шапочок на головах сусідських дітей. Бо до власних онуків тебе не підпускають. Куди тобі, з твоєю педагогічною освітою, профуканою за прилавком з білизною! Ти збираєш їм пакунки на Миколая і дні народження. І щоразу думаєш, як би то одного разу заснути і не прокинутися. І нарешті нікому не заважати, нікого не турбувати і не дратувати.

Ти все ще є. Хоч іноді не впевнена в цьому. Ніколи не пізно. Ніколи, поки ти ще Є!