Днями

ДОКУМЕНТИ

Ще одна історія про те, що поліція в Європі – педанти, але не ідіоти. Тепер Франція. Будучи абсолютно тверезим, віз я трьох хлопців різного ступеня оп’яніння за горілкою. Вночі, їм не вистачило. З перевищенням швидкості, але Quаi dе lа Rаpее біля Ліонського вокзалу в Парижі це дозволяє, а о пів на третю ночі дотримуватися швидкісного режиму взагалі безглуздо. Був зупинений муніципалами. Французькі муніципали – найприємніша поліція з усіх, з якими мені доводилося спілкуватися. Перевірка документів. Ну, хто ж їздить за горілкою вночі з документами? Природно, тільки я, але це виняток. Більше ні в кого документів не було, а в одного з моїх пасажирів був ще й надлишок агресії, який, на щастя, ефективно погасили на місці. Замахнутися на поліцейського він встиг, а вдарити ні. Загалом, троє п’яних взагалі без документів, з них один випадок агресії проти поліції, і один тверезий водій з правами, паспортом і так далі. Вердикт: троє п’яних можуть їхати, а водія забираємо з собою у відділок. Так, і не втратьте з виду агресивного, поки не проспиться. Намагаючись переварити інформацію і похитуючись, Алекс запитав: «Месьє, вибачте, а як же ми поїдемо? Ми ж в драбадан!» – «Дуже обережно. Якщо щось трапиться, я приїду і у вас будуть проблеми». У відділку мені принесли карту світу, мовляв, покажи свою країну. І відпустили, порадивши не носити паспорт з собою, так ніхто не робить. Згідно з кодексом Наполеона, в межах Іль-де-Франс кожна людина має право не мати документів. От не було б у мене паспорта країни, про яку прості поліцейські ні разу не чули, ніхто б мене затримувати не став. А так – ну, всяке буває, а раптом це фальшивий паспорт видуманої країни? Це вже серйозно. На виході з дільниці курив той самий, якому мало не перепало. «Месьє?» – «Так?» – «Там з вами був такий… невисокий, агресивний і без документів… Ви ще його побачите?» – «Сьогодні ні, але взагалі, швидше за все, так». – «Передайте йому, щоб він перестав битися з поліцією і зробив собі хоч якісь папери. Вони йому знадобляться».

Якось

МЕТОД

Троє євреїв і троє італійців збираються їхати поїздом в інше місто на конференцію. Вони зустрічаються перед касою на вокзалі.
Першими проходять чергу італійці і купують по квитку на людину. Євреї ж купують один квиток на всіх.
“Як же так? – дивуються італійці. – Адже в поїзді контролер, вас без квитків звідти виженуть!”
“Не хвилюйтесь, – відповідають євреї. – У нас є МЕТОД”.
Перед відправленням поїзда італійці сідають у вагон і згорають від цікавості, що це за загадковий метод. Євреї ж всі набиваються в один туалет. Коли контролер підходить до туалету і стукає, двері трохи відчиняються і звідти висувається рука з квитком. Контролер забирає квиток, і далі вони без проблем їдуть у пункт призначення.
Після конференції ті ж самі учасники знову зустрічаються на вокзалі. Італійці, надихнувшись “методом”, купують один квиток. Євреї ж не беруть жодного.
– А що ж ви покажете контролеру?
– У нас є МЕТОД.
У поїзді італійці набиваються в один туалет, євреї – в інший. Незадовго до відправлення один з євреїв підходить до туалету, де ховаються італійці, і стукає у двері. Висувається рука з квитком. Єврей забирає квиток і повертається до колег.

Мораль: не треба використовувати методи, не розуміючи, як вони працюють.

І взагалі…

Ромашка з’явилася на світ у належний час. Вона озирнулась на всі боки і побачила, що весь світ складається з самих ромашок. Ви тільки уявіть собі – цілий світ ромашок! І цей світ належить їм, і їй у тому числі! Є від чого закрутитися дівочій голові! Потім вона дозріла для любові. Звичайно, вона не знала, що це таке. Тому що ніхто не міг розповісти їй про любов. Але неподалік Ромашка побачила таку ж ромашку, але не зовсім таку, а трохи брутальнішу, чи що. І між ними зародилося щось, невідомо що. І ось на ту Брутальну ромашку сіла бджілка, яка принесла нашій Ромашці звістку, що Брутальна ромашка вважає нашу Ромашку дуже навіть і дуже! І у нашої Ромашки від щастя закрутилася голова. І вона наповнилася життям. А потім її зірвав якийсь Закоханий Хтось і став гадати на ній «любить – не любить». І Ромашка почала слабшати і вмирати. І ось, коли Закоханий Хтось з останньою пелюсткою захоплено вигукнув «Любить!», Ромашка з останніх сил викинула з себе маленьку-маленьку пелюсточку. «Ось тобі, сволото», – прошепотіла вона, і душа її відлетіла.