Командир зенітно-кулеметного відділення Іван – з Верховинського району.До війни працював у Польщі на будівництві, ще раніше був водієм фури, повідомляють на сторінці 102 бригади.
Коли почалася війна, Іван у той же день приїхав в Україну і пішов до військкомату. Звідти його направили в першу "п’ятдесятку" добровольців на Харківщину, де вони були включені до складу одного з батальйонів і виконували завдання з оборони об’єктів критичної інфраструктури.
На початку червня 2022-го Іван разом зі своїм підрозділом прибув назад у підпорядкування 102 бригади, яка була вже на Запоріжжі.
Військовий розповідає, що за час служби мав багато бойових сутичок з ворогом – коли окупанти намагались іти в наступ, відділення Івана відкривало вогонь з кулеметів.
На питання, скільки живої сили ворога було знищено, Іван каже – "нормально, є доста" – і посміхається. До ворожих позицій відстань всього лиш 150-200 метрів. В Івана викликає велике здивування дуже неадекватна поведінка ворогів, які "лізуть під наші кулі, падають, і далі лізуть". Теж подив викликає те, що ворог зовсім не боїться роботи наших снайперів – відкрито пересувається на своїх позиціях, незважаючи на великі втрати".
На озброєнні у відділення є нові американські кулемети М240 і старіші зразки - Браунінг М2, ДШК, АК.
Нещодавно в Івана з’явилось нове хобі – стрільба зі снайперської гвинтівки. Своєї ще не має, хоча планує придбати, то ж бере її у штатного снайпера і тренується. На питання, чи вдалось йому знищити вже ворога, відповідає, що зі снайперської гвинтівки він ліквідував 3 російських солдатів.
Каже, що кожен день для нього – цікавий і неповторний, що йому дуже подобається воювати і знищувати окупантів. Морально-бойовий дух у нього і його побратимів на передовій на дуже високому рівні, хочеться воювати і захищати свою країну.
Після закінчення війни Іван планує зв’язати свою подальшу долю з армією – підписати контракт і служити далі. У планах є продовжити кар’єру військового, можливо, вступити до вищого навчального закладу, щоб стати офіцером. Також захисник хотів би бути військовим інструктором та передавати свій бойовий досвід іншим, вчити молоде покоління військовій справі.
Разом з Іваном у батальйоні воює його батько, який теж пішов добровольцем у перший день війни.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п