Глина не любить різких рухів і коли її кваплять, але й клювати носом біля неї теж не треба. Коло глини краще бути в спокої і рівновазі. Глина хоче балансу і особливого ставлення. Її треба вміти слухати, а вона вміє вимітати сміття з голови. І в жодному разі не можна братися за глину, коли ти не в дусі.

Про все це добре знає 44-річний Микола Кашевко з міста Яремче. Він хоч і навчився колись гончарній справі в Косівському училищі прикладного і декоративного мистецтва, але тоді навіть не думав пов’язувати своє життя з цим ремеслом.

Лише 15 років тому чоловік дійсно зацікавився гончарством – його надихнув знайомий майстер. Та й в інтернеті Микола начитався багато нового про гончарну справу.

Майстерню обладнав у колишньому татовому гаражі. З устаткуванням допомогли батьки – придбали пічку. І ще тато виготовив гончарний круг.

Зараз Микола творить лише на замовлення. Здебільшого це посуд – на нього найкращий попит. Купують його і для краси, і аби використовувати на кухні.

Як пояснює майстер, в Україні часто ці вироби знецінюють, намагаються здешевити ручну працю. Звісно, можна купити дешевші керамічні вироби, наприклад, китайського виробництва, але там немає індивідуального підходу і акценту на декоративності.

«Більшість моїх замовників – з-за кордону: Америка, Австралія, Канада, Німеччина, – розповідає чоловік. – Вони хочуть якраз індивідуального підходу і особистого спілкування. І готові за це заплатити. Та й мені як гончареві цікавіше працювати саме в такому форматі».

На щось більш мистецьке, наприклад, елементи інтер’єрного декору, майстрові просто бракує часу.  

«Бізнесом це точно не можна назвати, влучніше сказати – самозайнятість, – сміється Микола. – Мені подобається бути самому собі господарем. Хоча трохи бракує команди. Хочеться, аби людина так само горіла справою, а не прийшла на кілька місяців «зняти вершки», а потім поїхати в Польщу на заробітки і там працювати на повну силу. Я залюбки навчу, покажу, але це має бути усвідомлений вибір з поглядом на довгострокову перспективу. Сісти і відразу заробити багато – це не той варіант. Хотілося би не ремісничого підходу, а творчого». 

Також гончар проводить майстер-класи для дітей і дорослих. Учасники і ручною ліпкою займаються, і на гончарному крузі працюють. Діти розвивають дрібну моторику, а дорослі поринають у творчість і експерименти.

Наталя МОСТОВА