Франківка Мар’яна Циганин майже рік, як шукає і ділиться історіями людей, яких не зламав світ, тому що вони вирішили змінити його на краще: працівниця міжнародної IT-компанії, яка переживала булінг у школі, багатодітна мама, котрій лікарі колись діагностували невиліковне безпліддя, дівчина з ДЦП, яка стала дуже успішною, жінка, яка в дитинстві втратила матір та була змушена проситися жити в інтернат, мама, в якої загинула дитина…

Мотиваційний телепроєкт «Взаємно відверті» виходить раз на місяць на місцевому телеканалі, має свій ютуб-канал і сторінки в соцмережах. Основний задум – показати, що не існує безвихідних ситуацій. Це проєкт не про горе, а про щастя, яке заслужила і може пережити кожна людина. Часом трапляються такі щемливі історії, що навіть ведучі не можуть стримати сліз.

Ідея зародилася більше року тому, коли Мар’яна запросила до співпраці Лілію Прокоп’юк, яка нині є співведучою і партнером проєкту. Тоді в Лілі було величезне бажання робити щось позитивне і мотивуюче у сфері телебачення, вона готова була це спонсорувати, але не мала жодного досвіду. Зате він був у Мар’яни – з 2014 року дівчина працювала на місцевому телебаченні.

«Першу програму ми двічі переписували, – сміється ведуча. – Стався такий казус, що з першого разу звук ведучих чомусь був жахливої якості. Добре, що героїня була нашою хорошою знайомою і погодилася на другий дубль. Хоча в неї була досить важка історія – про смерть матері, зраду батька і своє життя в інтернаті. Спершу наша героїня трохи розчарувалася, що доведеться те все розповідати ще раз, а потім навіть зраділа, бо змогла краще підготуватися. Але далі сталося ще цікавіше: друга передача про дівчину з ДЦП теж не вдалася з першого разу – відео на флешці основної камери пошкодив вірус. На щастя, друга героїня теж була не проти перезняти інтерв’ю. Вся команда відчувала, що це знак – проєкт потрібно робити».

Кількох перших героїв для програми дівчата шукали самі, а потім люди просто почали писати їм на сторінку проєкту. Історій було немало і дуже різних. Деякі з них люди просили не публікувати – просто хотіли виговоритися анонімно. Хтось майже вимагав, щоб у нього взяли інтерв’ю. Були й такі, які відверто зізнавалися, що історій не мають, але просто дуже хочуть потрапити в телевізор.

Найбільше переглядів мають випуски з якимись трагічними історіями, хоча передача не лише про них. До прикладу, ось-ось в ефір вийде інтерв’ю з відомою бізнестренеркою Людмилою Калабухою. «Вона настільки фонтанувала енергією, що оператори переживали, аби під час зйомки в камерах не тріснули лінзи, – сміється Мар’яна. – Людмила настільки харизматично й емоційно говорила, що ми навіть не знали, в який момент поставити наступне запитання. Це буде чудовий матеріал про практичні поради щодо заробляння грошей та боротьби із «тарганами» в нашій голові».

Цікаво, що майже всі гості, які брали участь у проєкті, зрештою таки зачіпали тему духовності і віри у допомогу вищих сил. Так, двоє із десяти героїв уже планували скоїти самогубство, але почули внутрішній голос, який їх і спинив. Більшість героїв казали, що з емоційного дна їх витягло єдине – не зациклюватися на проблемі, зменшувати її значимість і фокусуватися на інших, більш мотивуючих речах, не на тому, що втратили, а на тому, що залишилося в житті. Так, це складно, але варте зусиль.

Іноді буває так, що під час ефіру гість або передумує розповідати про якісь випадки зі своєї історії, або ж навпаки – повністю розкриває свою душу. Цим і унікальний кожен запис. «За горням кави бесіда йде легко, але коли вмикають камери, атмосфера змінюється, – усміхається Мар’яна. – Хтось замикається, мовляв, це інтерв’ю потім дивитимуть рідні, друзі, колеги і «скажуть, що я привертаю до себе увагу», свідомо применшують свої досягнення, знання, навики. Хтось щиро бажає вберегти від подібних ситуацій наших глядачів і поринає в спогади та заново переживає свій біль, розказує про шляхи виходу із кризи». Журналістка каже, що всі ці ефіри для неї – це порція мотивації, доказ, що пророблена робота не є марною. Найбільше тішить, коли після передачі люди в коментарях дякують, пишуть, що історія дуже їх надихнула і допомогла йти далі, що вони почули про happy end людей, які сьогодні живуть поруч, і повірили в позитивне вирішення і своїх проблем. На жаль, щастя не так добре продається, як горе, тому на даний час не вдалося не те, що заробити на проєкті, але й навіть вивести його на самоокупність. Досі він існує завдяки внеску співведучої та кількох благодійників.

Наталя МОСТОВА