Два роки сім’я Марії однією родиною жила в одній кімнаті з сім’єю Тягнибока Важко склалася доля Марії Петрівни Амброзяк, яка народилася 27 січня 1936 року в селі Почепи Золочівського району Львівської області. Село було повстанським, у ньому до 1950 року не було створено колгоспу. Вуйко Марії був в УПА, тож у їхньому обійсті часто проводили обшуки. Зрештою її маму звинуватили в тому, що вона переховує партизанів. Батько Марії помер ще на початку війни, в 1940 році, в сім’ї підростали десятирічний брат і дев’ятирічна сестра. Вивезли їх із села разом із 60 іншими родинами спочатку до Золочева на вокзал, а звідти до Львова, де вони пробули в ув’язненні три місяці. Потім були два тижні дороги в товарняках, якими сім’ю Марії привезли у посьолок Красний Яр Кривошеїнського району Томської області.

«На побаченні», світлина з ведмедем у тайзі

Через кілька місяців мати померла, 15-річна дівчинка залишилася найстаршою в сім’ї. Дітей хотіли роз’єднати, але Марія переконала залишити всіх разом. Діти пішли в школу, а Марія – на роботу, бо треба було утримувати сім’ю. Вона працювала в лісі з сокирою і відчула, що таке мороз і тайга. Коли її вперше побачили в бригаді, то почали кричати на майстра: «Кого ти нам привів? Хто буде робити на рєбьонка!». І дівчинка старалася, щоб її не вигнали з бригади.

Гра поселенців у футбол поблизу бараків

Два роки сім’я Марії однією родиною жила в одній кімнаті з сім’єю Тягнибока. Пані Марія пригадує, що та сім’я була дуже культурна і релігійна – дідусь грав на скрипці; діти були дисципліновані, цілували руку бабці, перепрошували. Брат, сестра і тітка Марії так і померли в Сибіру, бо не мали куди повертатися на батьківщині. А їй тільки в 1962 році вдалося із чоловіком Зіновієм Амброзяком виїхати до Івано-Франківська. Чоловік був уродженцем Березівки, його вивезли з мамою, братом та сестрою. На засланні через захворювання мигдаликів мав проблеми з серцем. Після проголошення незалежності України чоловік дуже емоційно переживав за державу, через старі проблеми зі здоров’ям переніс інфаркт.

З чоловіком у задумі «Що робити?» після повернення з Сибіру

В Івано-Франківську пані Марія працювала в лікарні, виховала сина і доньку. За 12 років у Сибіру і 52 роки трудового стажу заробила «аж» 1,5 тисячі гривень пенсії. Її чоловік співав у «Червоній калині» і об’їздив всю країну, але вже відійшов у засвіти. Пані Марія залишилась сама, але тримається з людьми, співає в церковному хорі. Сергій АДАМОВИЧ

  * «Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять», у якому на основі архівних документів розповідає історії прикарпатців, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.