Чому наркозалежні не вважають себе жертвами реабілітаційного центру.

На Прикарпатті поліція викрила діяльність незаконних реабілітаційних центрів, які насильно утримували людей під виглядом лікування. Людей звільнили, й вони перебувають у статусі потерпілих. Така інформація надійшла від поліції та розійшлася по багатьох ЗМІ. Натомість керівники цих центрів кажуть, що їхня діяльність є законною й над людьми ніхто не знущався. Ба більше, пацієнти й зараз проходять там терапію.

Психологічне і фізичне насильство

На сторінці поліції Івано-Франківської області з’явилась інформація про те, що 8 лютого вони викрили організовану групу, що підозрюється у незаконному позбавленні волі під приводом реабілітації. Повідомляється, що група понад рік забезпечувала діяльність реабілітаційних центрів, де нібито проходили курс лікування нарко- та алкозалежні особи. А натомість замість медичної терапії люди опинилися в умовах позбавлення волі, до них застосовували психологічне і фізичне насильство.

“Вони налагодили роботу так званого реабілітаційного центру у цокольних приміщеннях. Пацієнтами цього закладу ставали громадяни, близькі родичі яких були введені в оману рекламними оголошеннями правопорушників, – пишуть у поліції. – Вартість “лікування” на місяць становила від 7 до 10 тисяч гривень”.

На сторінці поліції повідомили, що на момент проведення слідчих дій у двох центрах перебували три десятки громадян, частина з яких уже написали заяви до поліції та перебувають у статусі потерпілих. Слідчі затримали чотирьох фігурантів: 33-річного організатора, двох 30-річних і одного 32-річного співучасників організованої злочинної групи.

Нікого не звільняли

Керівник центру, що розташований в селі Угринів, про який повідомляла поліція, Олег Блищавенко розповідає, що всю документацію на існування медичного центру, який займається реабілітацією нарко- та алкозалежних, мають і там людей справді лікують. Ділиться, що не може зрозуміти, чому поліція влаштувала такий візит.

“Я знаю, що зараз Україною котиться хвиля відвідування центрів такого типу. І справді в Україні є заклади, які функціонують так, як правоохоронні органи написали, – говорить керівник. – Але в нас організація з чистим обличчям. І зараз є сильна громадська підтримка, адже під тими новинами у Фейсбуці про нас писали багато позитивних коментарів”.

Олег розповідає, що як тільки у центр прибув спецпідрозділ МВС КОРД (Корпус Оперативно-Раптової Дії), працівникам центру сказали відкрити двері й вони одразу їх відкрили. Каже, що ніхто нічого не ховав, усі йшли на контакт і все показували. Під час перевірки правоохоронці забрали дуже багато речей, зокрема мобільні телефони пацієнтів, гроші, таблетки, документи та навіть зошити з їхніми роботами.

Керівник центру припускає, що вони знали, куди йдуть, але мали не зовсім достовірну інформацію. Адже думали, що люди тікатимуть, а насправді майже всі залишились.

Таку перевірку провели й в іншому медичному центрі по вулиці Левинського. Звідти людей повезли автобусом у відділок, але більшість із них повернулась у центр.

Центр допомагає

21-річна Мартина з Івано-Франківська перебувала на наркореабілітації два місяці. На лікування її привезла сестра за її ж згодою. Дівчина наголошує, що в неї немає жодних претензій до центру. Вона лікувалась на Левинського, а після того, як поліція вивезла її звідти, повернулась і проходить реабілітацію в центрі в Угринові. Франківка зізнається, що візит поліції налякав її. Адже працівники підрозділу зайшли зранку, раптово відкрили двері й з криками почали всіх будити. Хлопців поклали на землю, а дівчатам сказали збиратись. Дівчата просили зачинити двері, щоб вони одяглися, але правоохоронці не зробили цього.

“Вони жахливо матюкалися і навіть спочатку не пускали в туалет. Нас розбудили о сьомій годині, то на кухню пустили поїсти десь о 12, – пригадує дівчина. – Перевіряли всі наші речі й до кожного підходили, брали наші дані та питали, чи маємо якісь претензії”.

Хоч претензій не було, пацієнтам сказали, що їх звідти звільняють, і автобусом повезли у міський відділок для давання показань. Мартина ділиться, що її допит був дуже неорганізованим і довгим.

“Жінка, яка проводила допит, постійно на щось відволікалась, – каже дівчина. – Допит почався близько 15-ї години, а завершився по 19-ій. На мене часто кричали й давили для давання показань”.

Після допиту Мартину забрала сестра, і вони поїхали додому. Дівчина каже, що тоді багато людей не прийшли додому. Це вона знає зі спільного чату, куди писали засмучені матері, які не дочекалися своїх дітей вдома.

“Тобто вони відпустили людей просто вмирати, – каже дівчина. – Зараз я вже не знаю, можливо, таки ще хтось вернувся і з ними все добре”.

Мартина зізнається, що вагалася, де їй залишатися. Того вечора поїхала додому, але на наступний день вирішила вернутися в центр. Каже, що тут вона почувається краще і дуже змінилася за час перебування в центрі. До нього вона приїхала в поганому стані, була дуже худою, з ранами на тілі та болями в кістках. А зараз і вагу набрала, і думки кардинально змінилися. Тиску з боку працівників немає, наголошує франківка. Навпаки, всі дуже допомагають і підтримують.

“Ми ж можемо на вулицю вийти, – наголошує дівчина. – Нам навіть відпочинки влаштовують. Ми на лижі мали їхати, а влітку людей возили на море”.

Зробили дуже погано

24-річний Нікіта родом із Харкова. До Івано-Франківська приїхав проходити курс реабілітації від наркотичної залежності. У центрі перебуває два тижні. Каже, що йому тут дуже подобається і він потроху приходить до себе.

Під час візиту поліції хлопець перебував у центрі в Угринові. Пригадує, що їх розбудили близько сьомої ранку. До кімнат зайшли люди з автоматами й почали світити ліхтариками в очі. Каже, що всі були в паніці й не розуміли, що трапилося.

“Нас підняли, змусили одягнутися, спустили на перший поверх. Потім почали розповідати, що нас тут утримують силою і б’ють, – каже Нікіта. – Ми були в шоці, бо дійсно всі, хто тут перебуває, прийшли сюди самі. Нам сказали, що нас звільняють і щоб ми писали заяви. Звичайно, ніхто їх не писав, і тоді вони почали панікувати”.

Харків’янин припускає, що заяви про те, що в центрах когось б’ють і насильно утримують, можуть бути від тих, кого рідні привезли сюди силою й вони втекли звідси. І щоб “насолити” цьому центру, вирішили написати заяви.

У цьому центрі поліція краще ставилась до людей, ніж в тому, що на вулиці Левинського, каже Нікіта. Але в приміщеннях все поперекидали й забрали багато речей, які їм дуже потрібні. І через цей візит зараз дуже збилась робота центру.

“Вони хотіли зробити добро, але зробили нам дуже погано, – ділиться хлопець. – Психологічно мене не дуже “качнуло”, але є люди, на яких це справді вплинуло. Нас тут не тримають примусово, двері й вікна відкриті, хочеш – іди. Але сама ця ситуація із тим, що нас ніби “звільняють”, на когось трохи вплинула”.

Як лікують

Олег Блищавенко розповідає, що медичний центр функціонує рік. Каже, що вони займаються лікуванням у сфері психологічних захворювань – алкоголічна й наркотична залежність.

Спочатку пацієнт проходить обстеження в нарколога, і в разі потреби йому проводять детоксикацію від препарату. А далі йде психологічна реабілітація людини, вона починає жити за режимом і ходить на групові заняття. Важливим етапом реабілітації є письмові індивідуальні роботи, за допомогою яких з кожним пацієнтом проробляють ті моменти, які його турбують. 

Вихідні є розвантажувальними днями для відпочинку. Так, щосуботи після прибирання у центрі влаштовують вільну вечерю, для якої пацієнти самі обирають їжу, яку бажають. Часто це шашлик, який вони самі смажать надворі. Телефони у них не є у вільному доступі, але контакт із зовнішнім світом підтримується.

Керівник медичного центру розповів, що затриманих працівників вже звільнили під заставу. Надалі вони чекають слідчих дій, а центр продовжує свою роботу.

Світлана ТИМЧУК