На фронті, серед звуків бою та сирен, з’являється особливий простір — місце для тиші, роздумів і творчості. Тут народжується своєрідне мистецтво: тату, яке не просто прикрашає тіло, а стає частиною історії, нагадує про важливі події, побратимів і власну силу, пише Місто.

Антон Сонник, майстер тату з шести річним досвідом, вже півроку працює з військовими у 91-шому окремому батальйоні.

«Мені дуже пощастило, — каже він. — Тут я знайшов себе у справі, яку люблю. Хлопці приходять з різними ідеями, і ми разом обговорюємо, як краще втілити їх у життя».

Перехід від цивільної студії до фронтових умов був непростим, але Антон звик до роботи в екстремальних ситуаціях.

«Перше моє татуювання було просто в лісі, на карематі, зі стаканчиком та стерильним обладнанням, наскільки це було можливо. Все зажило нормально», — згадує він.

Згодом він перевіз частину свого обладнання: лампи, стільчики, кушетки, щоб продовжувати роботу під реалії фронту.

Попри складні умови та обмежений час, попит на татуювання серед військових великий.

«Попит значно перевищує пропозицію, — пояснює Антон. — Люди приходять, і одразу виникає черга на місяці вперед. Але ми намагаємося все опрацювати та зробити якісно». І додає з посмішкою:

«Хлопці інколи ображаються, що я не можу одразу зробити їм тату, але ми встигаємо все».

Теми татуювань виходять за рамки стандартної символіки.

«Не обов’язково робити прям патріотичне тату, — каже майстер. — Можна придумати щось глибоке, цікаве, індивідуальне. Наприклад, східні мотиви або символи мужності та справедливості. Головне — щоб це було особисто та не схоже на мейнстрим».

За півроку роботи на фронті Антон створив десятки татуювань, і кожне з них несе власну історію.

«Тату — це як наркотик, на одній людина зазвичай не зупиняється. Тому краще робити проєкт одразу», — говорить він.

Майстер намагається не обмежувати нікого і відчуває відповідальність за кожну лінію та символ. Процес роботи — це не лише нанесення малюнку, а й спілкування, обмін енергією та досвідом.

«Хлопці дуже позитивно реагують, коли дізнаються, що я тут, на фронті, і можу робити їм тату. Це не просто мистецтво — це можливість висловити себе, відчути підтримку і трохи відпочити від обставин», — ділиться Антон.

Іноді хлопці приходять з простими ідеями, але майстер намагається розвинути їхню думку.

«Ми стараємося придумати щось нове, щоб не було однакових татуювань, не схожих на мейнстрим. Наприклад, хтось любить східні мотиви чи символи мужності. Це дуже популярно зараз», — пояснює він.

Навіть у важких умовах фронту тату стають елементом внутрішньої сили. Кожен малюнок — символ пам’яті, мужності, близькості з побратимами.

«Мені хочеться трішки відпочити, але все одно працюю, бо це важливо для людей», — додає майстер.

Тату на фронті — це більше ніж мистецтво. Це історії, які залишаються назавжди, символи, які підтримують, і спосіб відчувати себе живими, сильними та об’єднаними. Антон Сонник і його роботи — яскравий приклад того, як творчість знаходить свій шлях навіть у найскладніших умовах.