Вишивка і доля: у Репужинцях хвильки на вишиванках нагадують кардіограму серця

  • Репужинці – невеличке село на березі Дністра, яке має свою самобутню історію. Оригінальні українські традиції, давні співанки й молитви – люди все бережуть, як зіницю ока.

    У Дубківській бібліотеці, де працює уродженка Репужинців Ганна Борковська – наче в музеї. У ньому зберігаються її родинні реліквії: вишите весільне вбрання батьків, бабусі й дідуся, прабабусі та прапрабабусі. До слова, прапрабабусиній сорочці – понад сто років. Вишита вона в 1897 році. Продовжує плекати автентичні звичаї і її донька – Людмила.

    Ганна Борковська

    Комісували з війни, вбили енкаведисти

    «Галицькому кореспондентові» пані Ганна повідала цікаву, а подекуди й трагічну історію родини своєї бабусі Ганни Пасічник. Народилася вона у Боснії й Герцоговині. Її батьки Парасковія і Антон Баран були ваковані, тобто спродали свою господарку й хату і вирішили спробувати життя за кордоном. Але не прижилися. Відтак повернулися до Репужинців, але вже з дочкою.

    У сім’ї, крім бабусі Ганни, народилися Марійка, Юстина, Михайло й Василь. Трагічно склалося життя братів. Василь служив у дивізії СС «Галичина». З часом пропав безвісти. Не могли знайти напевне тому, що його прізвище було змінене з «Баран» на «Барон». Зрештою знайшли похованим на Донеччині. А брат Михайло допомагав воїнам УПА, за що був засланий до Сибіру, де й загинув. Важке сибірське життя отримав і дідусь по татовій лінії Василь Дармограй. Він з однодумцями мурував могилу для воїнів УПА, за що отримав 10 років заслання у Магадан.

    Сама бабуся Ганна прислуговувала у місцевого священника, допомагала бандерівцям. Її чоловіка, дідуся Онуфрія комісували з війни у 1943 році, після чого він став головою сільської ради. Але за зв’язки бабусі з українськими партизанами, його вбили енкаведисти, втім під маркою бандерівців.

    Продовжила вона свій рід, народивши Павлину, яка любила в’язати і вишивати. І стала матір’ю Ганни Борковської, яка й розповіла нам цю історію.

    Мама Павлина й батько Михайло

    Кожен статус жінки мав манеру одягання

    Ганна Борковська розповіла і про репужинську вишиванку. Що цікаво, то їй притаманні червоний, помаранчевий, зелений і обов’язково чорний кольори. Орнаменти також були нетипові для інших сіл Городенківщини – це польові квіти, а також своєрідні хвильки, що наче нагадують кардіограму серця. Вони символізують гірську місцевість Репужинців та хвилі Дністра.

    Весільне вбрання прабабусі Парасковії і прадідуся Антона

    У селі кожен статус жінки мав відповідну манеру одягання. До прикладу, неодружена жінка носила обортку (гобортку) і у два гудзи зав’язану крайку (пояс) на ліву сторону.

    Образ неодруженої дівчини

    У засватаної дівчини обортка спереду складена у дві складки на ліву і праву сторону, спереду було видно сорочку, крайка з лівої сторони зав’язана у ключку – гудз. 

    Образ засватаної дівчини

    А в заміжньої жінки спереду по обортці передник (фартух) і крайка уже з правої сторони, а сама жінка зав’язана у хустку.

    Вигляд заміжньої жінки

    Коли жінка ішла до прала, то обортка була підкочена по дві сторони, запаясана крайкою назад, щоб крайка не намокала і краще тримала обортку. Спереду сорочку закочувала вище колін, щоб одяг не намокав, коли вклікала на коліна прати. Після прання обортку опускала вниз.

    Обрал жінки, яка шла до прала

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Весільний одяг бабусі Ганни і дідуся Онуфрія
    Весільний одяг Ганни Борковської та чоловіка Дмитра
    Весільний одяг мами Павлини і батька Михайла

    Потішити воїнів

    А ще Ганна Борковська разом із своєю внучкою Діанкою з березня пече випічку воїнам на фронт. Вдома є давня пічка, де і випікає смакоту пані Ганна. Відтак передає її волонтерці з Дубок Валентині Богуславській, яка в бабусиній хаті відкрила «Українську хату». До прикладу, на свято Миколая захисники ласували печивом у Покровському, в Запоріжжі та Донецькій області. Також разом із випічкою діти надсилають воїнам емоційні малюнки.

    Юлія Марцінів

    Рекрутська репужинська співанка, записана від бабусі Ганни Пасічник.

    1. Ішов рекрут в армію служити
      Пішов рекрут фіри шукать.
      Фіру знайшов, куфер кладе,
      А за нею слідом вся родина йде.
    1. Плаче, тужить вся його родина,
      Плаче, тужить молода дівчина.
      І я плачу, і я ридаю,
      Що я молод рекрут в світ марширую.
    1. Приїхали під цісарські мури,
      Пан капітан виносить мандури.
      І витає нас
      Подивіться хлопці – це усе для вас.
    1. Волів же я при домі робити,
      Ніж я маю при війську служити.
      Рано вставай, пізно лягай,
      Бери шайку в руки по каву манжай.
    1. Кави не дістав,
      По писку набрав.
      Так ся бідний рекрут
      Я при війську мав.

    Молитва до Матері Божої

    На Сянській горі, на проданській земли
    Там Матір Божа заснула.
    Приснився ї ся дивний сон,
    Що Ісуса Христа спіймали.
    На хрест дубовий розп’яли.
    Терневий вінок на голову заклали,
    Цвяхами в голову, в руки, в ноги поприбивали.
    Мати моя  мати, чи ти спиш, чи чуєш?
    Що я такі тяжкі муки терплю?
    Не дивися на мої муки,
    Бери хрест у руки,
    Іди по світу,
    Кажи старим, малим хто ці молитви буде вміти,
    Не буде на вогні горіти,
    Хто ці молитви буде знати,
    Не буде на воді потопати.

    До теми: Покуття манить традиціями та звичаями. Своєю історією та культурою. Людьми і їхніми родинними історіями. Вишивка та жіночі прикраси саме Городенківського району XX століття – особлива тема. Крізь призму подекуди сумних і трагічних, родинних історій можна показати багатство покутської вишивки. Принамні це вирішив зробити «Галицький кореспондент».

    Ця ідея виникла з побаченого давнього родового фото, яке прокотилося у соцмережах. На ньому були зображені дівчата з Ясенева Пільного в багатому національному одязі з цікавими вишиванками та не менш величними головними убраннями. Так, ми вирішили навідатись до Ясенева Пільного…

    Перший матеріал із циклу “Вишивка і доля” читайте тут: Вишивка і доля: на Покутті окрему увагу приділяли прикрасам

    Другий матеріал: Вишивка і доля: чому не стало родини Бащуків

    Третій матеріал: Вишивка і доля: такої вуставки не було в жодному селі

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!