Мій Антонич З дитинства якось вже так в мене повелося, що Антонич був дуже близько (тато дуже часто читав мені вголос його поезії, звертав увагу на якісь образи, пояснював), був своїм, на відміну від якихсь «чужих», значно дальших поетів. Коли ми з мамою бували у Львові, завжди ходили на могилу Антонича. У мене в дитинстві з Антоничем Докладніше >>

Двічі на рік, на початку весни і на початку осені, звідкись з'являються незвичайні сни. Не знаю, чи є якась прив'язка до рівнодення, чи ще до чогось. У всякому разі, це завжди буває тоді, коли справжня весна ще тільки хоче початися, так само, як і справжня осінь. Ні з того, ні з сього раптом починають снитися сни так, як ніколи більше. Всі якісь бе Докладніше >>

Древні греки знали, що до чого. Там мистців було багато, особливості так званої творчої праці були відомі загалу. От древні греки і видумали тих муз. Літають, надихають мистця, тощо. Слово це вживають у різних значеннях. По-перше, Музи ---- то були такі богині мистецтва. Було їх дев'ять, здається. Жили на Парнасі. Але в простонародді муза ---- то л Докладніше >>

Цікаво, чи можна за допомогою ножиць визначити, скажімо, рівень інтелекту? Я цілком серйозно. Хто не знає, тим скажу: я давно бавлюся папером, роблю всілякі витинанки, інші паперові композиції, пласкі і об'ємні. Доводиться часом вчити цього дітей, наприклад, у гуртках чи студіях. Сьогодні в одній розмові згадала, як у певній школі нашого міста я п Докладніше >>

Сніг То був військовий аеродром. Нерухомі сіро-зелені літаки і вертольоти стояли рядами і, присипані снігом, зовсім не були подібними на машини для літання. Більше нічого, крім аеродрому, тут не було. В усі боки неслися у простір поля - немилосердно білі. Не зоставили жодної зачіпки для блукаючого ока - ні деревця, ні кущика. Чому саме на війс Докладніше >>

Свято першого снігуМи нарешті їхали. І дивилися у вікно. «Бог міг створити сніг не білим, — казала мені Ел, і я здивувалася, як раніше не подумала про це. Бог міг би, виходячи з функцій снігу, створити його якимось немарким — кольору хакі або брунатним. Уявляєш, Ка, як було б жахливо?!»Поїзд завертав, з-за лісу внизу розкрив Докладніше >>

Наприкінці грудня, коли все навколо виглядало, як на солоденьких різдвяних листівках, зателефонувала однокласниця з Парижу: «Як я вам заздрю: у вас є сніг!». Виявляється, у парижі є ВСЕ, а снігу нема. Бідний Париж! За шість років, відколи моя подруга у Франції, сніжинки лише раз покружляли у небі. Не знаю, як хто собі міркує, а я п Докладніше >>

Тридцять три роки назадЦе свято завжди відновлює у пам’яті найкращі дитячі враження. У моєму дитинстві Різдво було справжнім – на жаль, багато дітей були цього позбавлені. Я знала, що це ніби наша таємниця, що поза домом не можна говорити про Бога. Але Різдво від цього нічого не втрачало. Зрештою, у нашому львівському невеликому будинку Докладніше >>

Скансен... Хто не знає – це так коротко у всьому світі називають те, що у нас має довжелезну назву «Музей народної архітектури та побуту». Сенс створення скансена – у повному відтворенні середовища, у якому жили наші предки у конкретному регіоні, в конкретний період. Це музей, який не має нагадувати музей: тут все має бути с Докладніше >>

15.12. 08. Сьогодні ввечері, десь перед п'ятою, привезли на великому причепі міську ялинку. Коли я підійшла, вона ще збентежено лежала на причепі і легко можна було доторкнутись до найвищих – завжди недоступних – гілок з чудовими шишками. З одного боку, де ялинку обвіяв крижаний вітер, гілки були ніби зацукровані разом із шишками. Подек Докладніше >>