Мій Антонич Докладніше >>

Двічі на рік, на початку весни і на початку осені, звідкись з’являються незвичайні сни. Не знаю, чи є якась прив’язка до рівнодення, чи ще до чогось. У всякому разі, це завжди буває тоді, коли справжня весна ще тільки хоче початися, так само, як і справжня осінь. Ні з того, ні з сього раптом починають снитися сни так, як ніколи більше. Всі якісь бентежні, дуже різноманітні, кольорові. Одним словом, це не є нічне віддзеркалення денного життя, тільки із ледь зсунутими контурами. Все зовсім інакше. Докладніше >>

Древні греки знали, що до чого. Там мистців було багато, особливості так званої творчої праці були відомі загалу. От древні греки і видумали тих муз. Літають, надихають мистця, тощо. Слово це вживають у різних значеннях. По-перше, Музи —- то були такі богині мистецтва. Було їх дев’ять, здається. Жили на Парнасі. Але в простонародді муза —- то летюча (і летка) супутниця художника, композитора чи поета, яка вже самою своєю появою стимулює до творчості. Докладніше >>

Цікаво, чи можна за допомогою ножиць визначити, скажімо, рівень інтелекту? Я цілком серйозно. Докладніше >>

Сніг   Докладніше >>

Свято першого снігу Ми нарешті їхали. І дивилися у вікно. «Бог міг створити сніг не білим, — казала мені Ел, і я здивувалася, як раніше не подумала про це. Бог міг би, виходячи з функцій снігу, створити його якимось немарким — кольору хакі або брунатним. Уявляєш, Ка, як було б жахливо?!» Поїзд завертав, з-за лісу внизу розкривалась сліпучобіла долина з гарно розкиданими де-не-де малесенькими хатками. Весь шарм пейзажу полягав у тому, що сніг — білий… Я подумки подякувала Богові. Докладніше >>

Наприкінці грудня, коли все навколо виглядало, як на солоденьких різдвяних листівках, зателефонувала однокласниця з Парижу: «Як я вам заздрю: у вас є сніг!». Виявляється, у парижі є ВСЕ, а снігу нема. Бідний Париж! За шість років, відколи моя подруга у Франції, сніжинки лише раз покружляли у небі.   Докладніше >>

Тридцять три роки назад Докладніше >>

Скансен… Хто не знає – це так коротко у всьому світі називають те, що у нас має довжелезну назву «Музей народної архітектури та побуту». Сенс створення скансена – у повному відтворенні середовища, у якому жили наші предки у конкретному регіоні, в конкретний період. Це музей, який не має нагадувати музей: тут все має бути справжнім, живим, максимально достовірним. Докладніше >>

15.12. 08. Сьогодні ввечері, десь перед п’ятою, привезли на великому причепі міську ялинку. Коли я підійшла, вона ще збентежено лежала на причепі і легко можна було доторкнутись до найвищих – завжди недоступних – гілок з чудовими шишками. З одного боку, де ялинку обвіяв крижаний вітер, гілки були ніби зацукровані разом із шишками. Подекуди паморозь була така густа, що не видно було самої хвої. Ще цілком недавно ялинка жила собі десь на горі – і ще не встигла опам’ятатися, як її спиляли і привезли до міста. Я притулилася до вкритої памороззю гілки. Докладніше >>