Чоловік вперше пішов на війну 2014-го, а потім – на початку повномасштабного вторгнення РФ.

На Прикарпатті вдова десантного командира Олега Перегуди взялася втілити в життя його мрію – облаштувати реабілітаційний центр для військових.

Сім’я на власному досвіді дізналася, що допомога психологів та реабілітологів дуже потрібна для тих, хто пройшов пекло війни. Адже Олег сам воював, а тому в нього зародилася ідея створити реабілітаційний центр. Втім не встиг.

Як починання загиблого військового продовжують його рідні, йдеться у сюжеті ТСН.

Реабілітаційний центр для військових облаштовують на місці, де колись тут була водонасосна станція Калуша. Там велике приміщення та 2,5 га прилеглої території. Нині за головну тут Василина. Саме вона й втілює мрію свого загиблого чоловіка. Олег Перегуда командир роти 80 десантно-штурмової бригади загинув торік у бою за Донеччину.

“В голові вже немає думок: чому я, чому він, за що це мені, за що це нам? В голові тільки його фрази: «Хто, як не ми?»”, – каже вдова загиблого військового Василина Перегуда.

Вперше боронити країну від ворога Олег Перегуда пішов ще 2014-го. Він був добровольцем з Майдану. Воював два роки. Пройшов Попасну, Комишувату, Кримську, Курдюмівку. Коли повернувся додому, дружина його не впізнала.

“Це було відчуття подавленості, нерозуміння «де я зараз, що зі мною». Це була така межа, неможливість забути, що було там, і неможливість вступити нормально в цивільне життя”, – згадує жінка.

Тоді чоловіка врятувало спілкування у спілці ветеранів разом із психологами і людьми, що на фронті пережили те, що й він. Цей свій досвід подружжя й потім обговорювало не раз – поки Олег не сказав, що хоче створити реабілітаційний центр для військових. Адже, за його словами, “на війні легше, на війні чорне і біле – ти маєш просто вижити, а в цивільному житті дуже багато проблем”. 

Закинуту водонасосну станцію під Калушем знайшов сам Олег. Але розпочалося повномасштабне вторгнення росіян. Чоловік знову пішов на фронт. У перервах між боями телефонував дружині та давав настанови, як рухати справу. Він придумав для центру назву “4.5.0”.

“Всі військові знають, що це означає. Він розказував, коли в рації чуєш «4.5.0», то розумієш, що все добре, все спокійно”, – каже Василина Перегуда.

Нині його мрію про реабілітаційний центр узялася втілювати дружина. Вона взяла територію у довготермінову оренду. Жінку підтримали рідні та друзі Олега. Вони планують облаштувати тут величезний зал зі спеціальними тренажерами для реабілітації поранених, кімнати масажу та психотерапії, а також спортмайданчик, теплиці і навіть басейн та вулики з бджолами.

“Наше завдання – бути максимально доступним для кожного військового, який повертається з фронту”, – розповіла племінниця Юлія Перцей.

Нині друзі та родичі загиблого військового займаються проєктно- кошторисною документацією. Вдова Василина закликає долучитись до облаштування центру благодійників.

До теми: Лікаря з Прикарпаття нагородили відзнакою “Хрест Пошани” (ФОТО)