90 років тому у Стрільчі сталася неабияка мистецька подія – відбулося відкриття храму культури. І це була не просто маленька забудова, а неймовірної величини як для невеличкого села клуб (нині Будинок культури). Подібний центр культури на Городенківщині є хіба ще в селі Росохач, який також має свою поважну історію.

У Стрільчі не просто Будинок культури. Тут і місцева бібліотека та ще й музей старовини, багатий на цінні експонати. Давні креденси, велетенський ткацький верстат, піч, різьблене ліжко австрійської епохи. І це лише невелика частина музейної давнини.

Оксана Папушак, з якою поспілкувався «Галицький кореспондент», – завідувач місцевої книгозбірні. В цій царині книг також тішать око цікаві тематичні куточки та різноманітні вишиті витвори.

Рідну тітку чоловіка пані Оксани – зв’язкову УПА Євгенію Папушак на псевдо «Христя» 1945 р. етапували до Казахстану на 15 років із конфіскацією майна. Через два роки вислали до Караганди її батька Дмитра, який до війни був головою читальні «Просвіта». На засланні Євгенія познайомилася з монахинями, з якими знайшла розраду в молитві та вишиванні. Саме звідти вона привезла красивого вишитого хреста, який після її смерті Оксана Папушак, відреставрувавши, залишила в себе вдома на згадку про родичку і як оберіг.

Повернулася Євгенія Папушак до рідного села у старшому віці. Заміж так і не вийшла. Після приїзду хотіла стати монахинею, але так і прожила своє життя на самоті. Кожного дня відвідувала Божий храм, де знаходила душевну гармонію. Церква і вишивка залишилися головною розрадою у її житті, свідченням чого була домашня скриня, повна різнобарвних вишитих робіт. 

Не менш цікаву родинну історію повідала і працівник Будинку культури Тетяна Федишин. Її бабуся Василина Федишин була родом із маленького села Пробабин, та заміж вийшла у Стрільчі. Вдень важко працювала в ланці, а тихими вечорами бралася за вишивку. Навіть тканину пряла сама. Чого тільки не вишила за своє життя Василина Федишин: сорочки, рушники, простирадла, скатертини. Вистачить не для одного музею.

На одній із стін Будинку культури можна побачити давні родинні фото, одна з яких одразу впадає у вічі. Це фото подружньої пари. Жінка на ньому – красива статна пані в ювелірних сережках та ніжному намисті. Як з’ясувалося, це Параска та Ілля Івончуки – батько й мати хресної Тетяни Федишин. Це була заможна працьовита родина. Ілля Івончук був грамотним чоловіком і служив в австрійській армії. З дружиною мали чимало моргів поля, наймали навіть робітників. Пан Ілля у селі організував «Просвіту», був дуже національно свідомою людиною, за що в 1942 році його з дружиною та двома доньками вислали в Іркутську область. Після повернення в 1946 р., як і більшість репресованих людей, почали все з початку. 

Простежити типову для Стрільче вишиванку – неможливо. Бо її немає. Тут буяє різноманіття: як і в кольорах, так і орнаментах. У селі можна зустріти жовтогарячі вишиванки, більш типові для Космача, рушники в оранжево-зелених кольорах і типові для Покуття сорочки в червоно-чорних барвах. В цьому і особливість цього патріотичного покутського села. Та дві цікавинки все ж таки можна простежити. Це жіноча вишиванка з широкими рукавами на ¾, що здебільшого нетипово для інших сіл Городенківщини і стильні жіночі гофровані спідниці (хоча запаски зустрічалися також).

За словами Оксани Папушак, у давнину Стрільче не було багатим селом, по домівках, на жаль, мало збереглося вишитих родинних реліквій. Тому потрібно цінувати й берегти те, що залишилося.

Юлія МАРЦІНІВ

Перший матеріал із циклу “Вишивка і доля” читайте тут: Вишивка і доля: на Покутті окрему увагу приділяли прикрасам

Другий матеріал: Вишивка і доля: чому не стало родини Бащуків

Третій матеріал: Вишивка і доля: такої вуставки не було в жодному селі

Шостий матеріал: Вишивка і доля: запис на шафі як останнє повідомлення

Сьомий матеріал: Вишивка і доля: у Тишківцях наречена одягала гофровану сукню з позолоченим низом

Восьмий матеріал: Вишивка і доля: одна із сімейних реліквій – бабусина вишиванка, якій близько 100 років

Дев’ятий матеріал: Пророчі слова циганки і дорога на Сибір

Десятий матеріал: Вишивка і доля: у Копачинцях кожна домівка була, наче музей

Одинадцятий матеріал: Вишивка і доля: у 200-річній хаті в Чернелиці досі зберігається комин, піч, креденси й куфер

Дванадцятий матеріал: У Чернятині одними з головних елементів покутського вбрання були рукав’єнка і плісірівка

Тринадцятий матеріал: Вишивка і доля: у Хмелеві вишиванка з тризубами до часів Незалежності пролежала в гною