«Будинок дивних дітей міс Перегрин»

Великі музиканти часто випускають збірки найкращих хітів, то чому б цього не зробити видатному голлівудському режисерові, якого за життя багато разів ставили на обкладинки, обговорювали у світських колонках його романи, а також, зрозуміло, час від часу називали генієм? Тім Бертон вирішив нагадати, чому все склалося саме так. Докладніше >>

«Народжений для смутку»

Італія, 1966 рік. Джазовий трубач Чет Бейкер качається по підлозі тюремної камери і сильно пітніє. Його вивертає навиворіт. Поруч валяється труба. Раптом з труби виповзає здоровий волохатий тарантул. У Чета галюцинації. Так починається фільм канадського сценариста і постановника Роберта Будро «Народжений для смутку» з Ітаном Хоуком в головній ролі, який безапеляційно заявляє, що найчистіші, ангельські мелодії народжуються з болю, крові і бруду. Народжуються в напівтемряві тісних застарілих комірок, де свічки запалюють не для освітлення, а щоб підігріти на чайній ложечці нову дозу. Докладніше >>

“Абсолютна влада”

Після екстравагантного перевтілення в труп у картині «Людина – швейцарський ніж» Даніель Редкліфф знову отримує можливість нормально говорити і пересуватися. І його акторський талант, який був раніше ніби закупорений у тому трупі, нарешті розкривається на повну силу. Роль у політичному трилері «Абсолютна влада» претендує на звання найбільш зрілої в кар’єрі 27-річного Редкліффа, та й сам фільм – чи не найкращий його проект постпоттерівського періоду. Докладніше >>

logo-gk

“Помста від кутюр”

Фільм знятий за досить відомим однойменним романом австралійської письменниці Розалі Хем. Роману я не читав, а коли почав дивитися цей фільм (в першу чергу, через Кейт Вінслет, яку вважаю дуже сильною і різнопланової актрисою), то спочатку подумав, що це буде щось на зразок “Візиту дами”. Там теж у місто повертається жінка, яку воно колись абсолютно несправедливо засудило і вигнало. Докладніше >>

«Чудо на Гудзоні»

Досить легко зробити поверхневі висновки щодо нового фільму Клінта Іствуда до його перегляду. Так, в цій стрічці Том Хенкс грає героїчного пілота Чеслі Салленберга, який садить у крижані води Гудзона несправний літак 15 січня 2009 року і рятує життя всіх 150 чоловік на борту плюс п’ятьох членів екіпажу. Якщо прикинути все це у форматі звичайного біографічного фільму, який заточений під нагороди, виглядає все просто жахливо. Але Клінт Іствуд зазвичай фільми такого роду не знімає (бачили «Снайпера»?). Докладніше >>

«Капітан Фантастик»

Широко відомий у вузьких колах артист Росс, на рахунку якого різнокаліберні ролі у Гілліама, Стіллмана, Клуні, Скорсезе і Джона Ву, перекваліфікувався в режисера ще в 2009 році. Ні його короткий метр «Людські ресурси», ні повнометражний дебют «28 спалень» особливою ​​сенсацією не стали, але тепер він зробив семимильний стрибок у напрямку не лише загального обожнювання, а й нового – найвищого – рівня майстерності. Докладніше >>

«Піт і його дракон»

Якщо десь у світі й існує магія, то кінокомпанія «Walt Disney Pictures», безумовно, одне з таких місць. І вже точно чимало магічного в народженні сюжетів для її нових проектів і їх доведення до логічного завершення. Так, в 2013 році закипіла робота над римейком маловідомого зараз мюзиклу «Pete`s Dragon» (1977) про дружбу дев’ятирічного хлопчика-сироти з добродушним дракончиком. Докладніше >>

«Він знову тут»

Є дуже багато книжок, на основі яких зняті фільми. І завжди більшість глядачів та читачів стверджують, що «книжка краща». Але для того, щоб сповна оцінити оповідання, треба обов’язково прочитати книгу, а потім переглянути її екранізовану версію. Так і тут. Вважаю, що і книга, і фільм – абсолютно різні продукти. Книга – глибинний аналіз і не тягне на комедію, а от фільм знятий в жартівливому дусі. Докладніше >>

«Крилаті свині»

Все кіношне товариство звикло: якщо фільм про фанатів, то обов’язково про англійців. Так, ми знаємо «Фабрику футболу», «Касс» та «Хулігани зеленої вулиці» – про суворих фанатів з Туманного Альбіону, яких поважає весь світ. Великобританія – батьківщина футболу, а також це батьківщина футбольних вболівальників. Докладніше >>

«Імпорт-Експорт» («Import Export»)

У головній ролі – актриса миколаївського театру Катерина Рак (це був її єдиний фільм у кар’єрі) та Пауль Хоффман. Загалом, всі ролі зіграли непрофесійні виконавці – в цьому основна фішка цього режисера. Фільм має подвійну сюжетну лінію. Перша – про українську медсестру Ольгу, яка не від доброго життя їде за кордон в пошуках кращого. Головна героїня зі сходу України. Вона змушена залишити дитину та поїхати в Австрію. Докладніше >>

«Юма» («Yuma»)

Польща, початок 1990-х років. У невеличкому містечку на кордоні з Німеччиною живуть Зига (Якуб Гершал) та декілька його друзів. Вони мріють швидко стати багатими, але починають з малого. За рекомендацією тітки Галини (Катажина Фігура) хлопці займаються так званими «юмом» — крадуть цінні товари з німецьких магазинів та невеликими контрабандними партіями перевозять їх через кордон, на територію Польщі. З кожним днем компанія завойовує все більший авторитет та повагу серед своїх однолітків. Докладніше >>

«Молодість»

У перших рядках відразу ж зазначу, що не буду починати рецензію розповіддю про те, що Паоло Соррентіно – сучасний кінокласик та головна надія італійського кіно, великий шанувальник Фелліні, Антоніоні і Берлусконі. І що один його фільм отримав “Оскара”, інший фільм змусив глядачів плакати над тими, хто сміявся, а в своїх фільмах він досліджує зникаючу красу помпезного декадентства метафоричного нерву. Так що відразу до справи. Докладніше >>

«Сила волі»

Чи хто-небудь скаже після перегляду «Сили волі», що це великий фільм? Свої найвищі рекорди режисер Стівен Хопкінс встановив на телебаченні («24 години», «Обитель брехні», «Каліфорнійський»), а коли доходить до повнометражного формату, цей спринтер губиться – на його рахунку ніякі «Жнива», «Загублені в космосі» і «Підривники». Докладніше >>

«Ірина Палм зробить це краще»

У Меггі, 50-річної вдови, яка скромно живе у передмісті Лондона, серйозна проблема: треба терміново дістати гроші, щоб відвезти на операцію в Австралію важкохворого онука. Його батьки опустили руки, але не Меггі. Блукаючи по Сохо у пошуках роботи, вона від розпачу заходить в стрип-бар під назвою «Sex World», куди запрошують hostess за добрі гроші. Меггі думає, що їй доведеться прибирати і подавати чай. Докладніше >>

«Ірина Палм зробить це краще»

У Меггі, 50-річної вдови, яка скромно живе у передмісті Лондона, серйозна проблема: треба терміново дістати гроші, щоб відвезти на операцію в Австралію важкохворого онука. Його батьки опустили руки, але не Меггі. Блукаючи по Сохо у пошуках роботи, вона від розпачу заходить в стрип-бар під назвою «Sex World», куди запрошують hostess за добрі гроші. Меггі думає, що їй доведеться прибирати і подавати чай. Докладніше >>

«Звук мого голосу»

Режисер: Зал Батманглидж Зізнаюся, на це кіно я натрапив майже випадково. Відразу хочу сказати, що «Звук мого голосу» – дуже незвичайний фільм. Саме час навіть назвати його експериментальним. Спочатку він відгримів на фестивалях, а в кінотеатрах був показаний компанією «Fox Searchlight», яка якраз і спеціалізується на всілякому неформаті. Загалом, передісторію я вам повідав, тепер розглянемо Докладніше >>

«Смак ночі»

У вампірів є щось привабливе, правда? Інакше про них не знімали б стільки фільмів. Мрія про вічне життя і романтика нічних вулиць хвилюють людські уми вже більше ста років, змушуючи режисерів знову і знову звертатися до теми нічних мисливців за чужою кров’ю. І до біса їх сувору дієту, алергію на сонце та інші рядки дрібним шрифтом в контракті про безсмертя – людям, як і раніше, подобається дивитися такі фільми. Докладніше >>

«Шпигун»

Вибравшись із серіального рабства за допомогою дівчачої версії «Похмілля у Вегасі» і прихопивши з собою Мелісу МакКарті, на всі руки майстер Пол Фейг продовжує демонструвати свою впевненість, мовляв, я, хлопці, знаю, як знімати комедії про дівчаток, і збираюся займатися цим надалі. І новий фільм Фейга цікавий, перш за все, не сам по собі, а саме у світлі подальших планів автора Докладніше >>

«Великий сплеск»

Спостереження за тим, як багаті люди насолоджуються своїми привілеями, – це одне з тих задоволень, які дарує нам кіно. Іноді забезпечені герої страждають і переживають, але робиться це в атмосфері «п’яти зірок», люксу і бездоганного сервісу. «Великий сплеск» (назва запозичена у картини Девіда Хокні 1967 року) – це захопливий еротичний танець, який розгортається на середземноморському острові Пантеллерія. Докладніше >>

«Божевільний Макс: Дорога люті»

Режисер: Джордж Міллер Перший же трейлер фільму вводив глядача в шок: під бадьору музичку нам не тільки цитували оригінальну трилогію, не лише хвалилися комп’ютерною піщаною бурею та демонстрували різні чудеса еквілібристики на багатотонних іржавих коритах, але, в першу чергу, нарешті показали саме дно безумства, поруч з яким поведінка байкерів з першого фільму здається легким божевіллям, Докладніше >>