Драма, трилер

Режисер: Тодд Філліпс

У ролях: Хоакін Фенікс, Роберт Де Ніро, Марк Мерон, Зазі Бітц, Ши Уігхем

Артур Флек працює клоуном і мріє стати зіркою стендапу. Але його жарти викликають сміх тільки у нього самого. До того ж, варто герою опинитися з мікрофоном у руці, як він тут же починає істерично сміятися. Це ще одна проблема Артура – він з дитинства страждає від нападів неконтрольованого сміху, які трапляються з ним у метро, ​​на роботі, в ліфті і всюди, куди б він не пішов. Жителі похмурого і прогнилого Готема не здатні ставитися до худорлявого і жалюгідного коміка з розумінням. Єдина людина, яка рада компанії Артура, – його мати, яка ласкаво називає сина Хеппі. Саме від неї Артур засвоїв урок, що в будь-якій ситуації треба посміхатися. Правда, незабаром він розуміє, що від посмішки світ не стане світлішим, і поступово поринає в пітьму, тягнучи місто за собою.

Історія становлення божевільного лиходія з Готема і головного ворога Бетмена виткана за досить класичною схемою, яку ми бачили неодноразово. Творці явно черпали натхнення в «Таксисті» Мартіна Скорсезе – Артур Флек, як і Трейвіс Бікл, не може знайти своє місце в мегаполісі і отримує від агресивно налаштованого світу удар за ударом, поки не усвідомлює, що прийшов час вдарити у відповідь. Біль, відсутність емпатії, розчарування і жорстокість можуть створити як героя, так і антигероя. І перед нами зразкове кіно про другий випадок.

Пітер Фареллі, Адам МакКей, а тепер і Тодд Філліпс поповнили список комедійних режисерів, які останнім часом все частіше звертаються до серйозних жанрів. Режисер трилогії «Похмілля у Вегасі» довів, що розуміється на іронії, і з гідністю трансформував своє вміння в похмуру і жорстоку сатиру. Філліпс вирішив не опиратися на комікси, і дуже хотілося б сказати, що він поставив бездоганну трагедію про маленьку людину, ніяк не пов’язану з кіновсесвітом DC. Однак через постійні згадки Уейна і ще декількох моментів (не спойлер) забути про це не вдається, а тому подальша доля героя Хоакіна Фенікса в проєктах студії досі залишається загадкою. Відповідь не буде дано навіть після титрів: ніякої додаткової сцени там немає.

«Джокер» не вивів жанр кінокоміксу на новий рівень, але став одним із найяскравіших його представників. Історію Артура Флека можна сміливо ставити в один ряд з «Логаном» і «Темним лицарем», але проєкт в той же час абсолютно унікальний. Похмура колірна палітра з різкими яскравими акцентами, фокус на дрібних деталях, з яких збирається живий портрет Готема, олдскульні хіти упереміш з віолончеллю Хільдур Гуднадоттір (яка написала музику до недавнього хіта «Чорнобиль») і атмосфера 70-х ідеально корелюють із сюжетом.

Поза сумнівами, «Джокер» – це акторське кіно, в якому всю увагу на себе перетягує Хоакін Фенікс. Актор виконав колосальну роботу для підготовки до ролі: крім вражаючої фізичної трансформації (актор сильно схуд для ролі), Фенікс також навчився імітувати три види психопатичного сміху, здається, найбільш пронизливого з усіх екранних Джокерів. Кращий чи ні, вирішувати, звичайно, глядачам, але одне ясно точно: Хоакін знову перевершив себе в професійному плані, коли здавалося, що вище голови він вже не стрибне.

ФЕЛІНСЬКИЙ