Біографічний, драма

Режисер: Даніель Мінахан

У ролях: Юен Макгрегор, Білл Пуллман, Ребекка Даян, Девід Пітту, Кріста Родрігез

Варто зазначити, що режисерський кредит довіри цього разу Мерфі милостиво записує на рахунок Деніела Мінахана, постановника фільмів «Ігри престолів» і «Картковий будиночок», але водночас сильно підставляє його зі сценарієм. Холстона – невизнаного скандального генія, чиї флакони парфумів, які були колись новаторськими за формою, зараз коштують по три долари в будь-якому переході, – знімальна група малює нецікаво, мляво переповідаючи факти з Вікіпедії і обрамляючи WordArt’ом. Будь-який школяр-зумер, представник нібито цільової аудиторії Мерфі, яка поклоняється попередньому «Голлівуду» за видозмінений золотий вік, зробив би презентацію разів у десять продуманіше.

Чим цікавий Холстон для авторів? Здається, тільки розрізненими фрагментами життя і поганеньким застарілим гламуром – про сьогодення піку кар’єри залишається здогадуватися тільки після перегляду документальних фільмів про дизайнера. Можливо, дружбою з Лайзою Міннеллі або утертими носами європейських майстрів на шоу у Версалі? Чи пожираючим час і гроші коханцем Холстона Віктором Гюго? Запахом його трусів, який став базовою нотою для парфуму Холстона? Останній епізод остаточно вибиває з сюжету, хочеться кричати: «Зупиніться!» Хоча достовірність факту не встановлена ​​(Холстон лише напівжартома згадував про вульгарний вчинок в одному з інтерв’ю), наявність цієї сцени констатує безповоротне скочування у якийсь зовсім несамовитий відгомін божевільного марення, називання себе блідою тінню «трешевого короля» Джона Уотерса. Ментально тут шкода лише Віру Фармігу в ролі парфюмеристки з французьким акцентом – з’явилася на три хвилини, самовіддано припала носом до гульфика і погодилася: «Холстоне, ви геній, я побігла, чек не забула».

У серіалі головний герой будує імідж на спогадах про втечу з нещасливого дорослішання в Індіані, побиття батьком матері і створення капелюхів з курячого пір’я для втіхи. Тут би перейнятися до Холстона співчуттям, але з перших же секунд сценаристи ставлять на цьому хрест, а все тому, що вітатися їх вчили виключно зі стереотипами. Сімейна лінія і «шлях в князі» як головні двигуни прогресу і регресу їх хвилюють по ситуації, кліпами: на похорон матері, наприклад, виділено секунд сорок, після чого про неї благополучно забувають як про випадкову стареньку.

Нерозумно вимагати мотивації і опрацювання, коли потрібно встигнути відкрити кокаїн, виставити, як у провінційному театрі намальовану, Студію 54, підрізати шовк на манекенах і розпорошити бюджет. Прокиньтеся: навіть якщо на сон хилить цілих п’ять годин, у нас припасений страшний діагноз і фрази про тканину як пошук себе. МакГрегора звинуватити в корисливості важко. Зайняти себе можна було і більш ефективно, не надриваючи зв’язок, прибравши «автентичний» акцент. Але бізнес є бізнес, номінації на «Еммі» і неіснуючі «Глобуси» просто так не посиплються, «Фарго» двічі не трапиться.

Якщо і спробувати уявити собі несвідому любов до цього серіалу, то пояснити її можна буде хіба що стараннями шотландця – дуже хаотичними, майже нещирими, але благородними в своєму намаганні. У проміжку між нанесенням тонального крему, секс-сценами з рейтингом PG-13 і прокльонами на адресу колег, немає нічого кращого, ніж просто згадати минулі роботи старанного актора.

Рой Холстон навряд чи думав, що його моделі стануть коли-небудь very affordable, але тепер вони дійсно доступні кожному, хоч і без особливої ​​подяки. Мерфі з багатою енергією впоратися так і не зміг, змарнів творчо, перекресливши роки роботи безглуздою аплікацією і косим відеорядом, вже втретє після недавніх «Політика» і «Випускного». Іноді кращий варіант – сісти і об’їхати узбережжя Тихого океану, як це зробив сам кутюр’є, передчуваючи що наближається кінець. Для стабілізації і себе, і відданої аудиторії його приклад однозначно варто наслідувати.

ФЕЛІНСЬКИЙ