Відзначення 362-ї річниці отримання Магдебурзького права відбувалося в Івано-Франківську хоч і без гучних святкувань, однак було насичене багатьма культурницькими подіями, значну частину яких присвятили українським військовим. Урочистості до Дня міста розпочалося ще в понеділок, 6 травня, з виставки давніх поштівок у Палаці Потоцьких. У День міста франківці звично подякували Богу за його милосердя та вшанували
Із 17 квітня члени івано-франківської громадської організації «Полюби долю», яку ветеран війни, майор Національної Гвардії України, радник міського голови Юрій Гапончук створив для заохочення поранених фронтовиків до заняття адаптивним спортом, проводять регулярні реабілітаційні тренування в тренажерному залі «Аnimal gym». Окрім тренувань у залі, тяжкопоранені фронтовики відвідують також заняття зі стрільби з лука. Надалі у планах громадської
Білорус Ігор Тишкевич – аналітик Українського інституту майбутнього, живе в Україні з 2008 року. Коли додому приходить група захоплення, каже, що вибору не так багато. Офіційно йому намагалися нав’язати економічний злочин, тому що політику тоді у Білорусі не інкримінували. «Незаконна підприємницька діяльність в особливо великих розмірах» – так називалася стаття, за яку намагалися притягнути Тишкевича
Перша дівчина-вівчар в Україні проживає в селі Молодятин Печеніжинської ТГ, що на Коломийщині. Уляні Сулятицькій 29 років і майже 10 останніх років вона займається вівчарством, повідомляє “Галицький кореспондент”. Розповідаючи про власний досвід у вівчарстві, Уляна з усмішкою згадує той час, коли вона переїхала з сусіднього села Сопів у Молодятин. Каже, спочатку розпочала догляд за кількома
Жіночому здоров’ю іванофранківок почав служити новий гінекологічний кабінет, який днями відкрили у міській поліклініці №4, що на вулиці Вовчинецькій. Відтепер жінкам і вагітним, які проживають у цьому мікрорайоні, у кабінеті надають повний перелік медичних послуг, у т. ч. роблять усі необхідні аналізи. Аналогічно керівництво міської медицини планує оновити й гінекологічні кабінети в інших франківських поліклініках.
Наприкінці минулого тижня Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків утретє цього року відвідав з волонтерською місією прикарпатців на фронті, які нині в складі різних військових частин на Донеччині протистоять навалі московитів. Це була одна із найдовших поїздок на схід міського голови. Попри обстріли населених пунктів, де пролягав запланований маршрут, змінювати його не стали. Щасливо дібравшись до
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює